З А М І С Т Ь    М О Л И Т В И
  I  
Прости мені Боже,
що пишу негоже,
що мову калічу
та злістю грішу,

що цноту дівочу
цінити не хочу,
що келихів лік
вже давно не веду.

Бо ж глянь, що твориться,
ну як не напиться?!
Куди все іде,
і чи прийде кінець:

паханським порядкам
та шлюхам нарядним,
що Край мій Чудесний
звели на нівець?
  II  
  Прости, що покинув
і з повінню зплинув,
залишив Вітчизну
ублюдкам одну,

за зброю не взявся,
хоча й не боявся,
а думав найперше
про власну сім'ю.

Ну як тепер жити?
Сховатись і пити?
Чи може дідівський
дістать пістолет?

Та цього не стачить:
з ТТ напортачиш,
уб'єш якусь мразь,
а кого цим проймеш?
 
  III  
  То може всім встати?
Бо досить вже спати!
Нема чого в зоні
паханів кормить,

найперш індіанців1
з конями забрати,
а потім калмиків2
до них доложить.

Вігвамів позбавить
і в ТУНДРУ направить,
хай в юртах живуть,
якщо схочуть ще жить.


 
  IV  
Або ж, щоб уникнуть
отих депортацій,
знедолених націй
щоби не плодить,

створить резервацій,
де в тишах акацій
полишить їх всіх
люльку миру палить.

Апачів3
до центру
кучніш напихати,
калмиків по краю:
хай вовну стрижуть;

команчів4 теж взяти,
забрать автомати,
хай стрілами з луків
бізонів кладуть.



  V  
  І ще розселити
по статям би слід,
бо знову розплодиться
дикий нарід.

Нехай не сумують -
собі мастурбують,
поволі звикають
у преріях жить,

пісеньки співають,
по колу гуляють,
і строєм на кухню
звикають ходить.

 
  VI  
  Усіх яничарів5,
щоб менше роботи,
запхать у колготи
та й в річці втопить,

бо ж правду казати,
не вистачить гратів,
й навіщо тим сукам
на світі ще жить?

А всіх фігурантів,
мочил та гарантів
зігнать в зоопарк,
хай на рачках сидять,

запхати їх в клітки,
давати їм плітки,
а діточок наших
туди не пускать.

 
  VII  
Пахана окремо
за яйця підвісить,
нехай на ліані
до віку висить,

вночі не чіпати,
лиш ранком знімати,
сніданком кормить
потім на х.. садить.

Затим підіймати
і струм пропускати,
підвішувать знов
хай в геєні горить,

співать не давати,
гітару забрати,
по обіді знов
все оце повторить.


  VIII  
  Всіх нових державців
в той парк запускати,
щомісячно кожний
туди щоб ходив,

і хліба з собою
до рук не давати,
щоб звірам заразу
він не заносив.
 
  IX  

Прошу тебе, Боже,
(крім Тебе хто зможе?)
молитву мою
сотвори наяву,

віддячу чим зможу,
для себе не прошу,
бо ми вже попали
в останню біду.

Надай нам відваги,
завзяття, наснаги
здолати цей жах,
що повстав, як зі сну,

якщо ж нам не встати
і долі не знати,
то дай хоч не бачить
немилість твою.
   18.02.02

 

  Вірш із збірки "Записки Бегемота",
  див. сайт автора http://krainachudes.com
 
  1,2,3,4,5 - розяснення цих термінів можна знайти на цьому ж сайті в
  в кінці паифлету Тіло без голови в рубриці Показчик імен власних.