|
|
| ПОСОЛЬСЬКИЙ МАРШ |
|
Ні, то не злива з гір зливає овець отари, не дійдуть вони сюди, не проминуть тії Шенгенськії застави, то монтпарнаськими горбами у напрямку до пляс Пігалі, продавши сіль, купив порти та ще й прочистивши носи, сховав свою посольську суть, прийняв по пляшечці на грудь, від чого впавши в непробудь, за м'ясом чумаки ідуть. Ідуть та долари несуть, щоб їм французьські відсмоктали все те що свої полишали, якщо там було що-небудь. |
У слід за хлопцями на мерсі, що вартий так з десяток сіл рулює чинно Посланенко, на лоба вектора встромив. До курв французьських не гуляє: напевне, вік не дозволяє, коньяк не п'є, бо не бажає, як тільки хвилька випадає - все вектор бідний прикладає туди, куди Гарант звелить, ще й півня кожен день співає, щоб напрям векторний прикрить. А рідну Неньку, наче курву, тому хто схоче більше дать, багатовекторний Гарантик велить холуйчику віддать. |
|
Та ось біда, ніхто не хоче ні цента хлопцям більше дать, на курви попит все спадає: примара СНІДу всіх лякає, до нас вже навіть доповзає, і якщо про здоровя дбать, то краще дома чинно спать, а у бордель не заглядать. А Посланенко все працює: вилизує та камуфлює, як тая сивая вже блядь, якій вже нічого втрачать, що раптом молодість згадала спідничку лайкову придбала, залишила на день бордель та й вийшла знову на панель. |
Аж ось дістались ми нарешті в палац біліючий у Пешті, посольська рать сюди прямує - святого Іштвана шанує. Пливуть нечутно до початку меси лінкольни, BMW та мерседеси, аж ось кістя святе встава та щось пошепки промовля. Затихло все: замовкли птахи і навіть не пищать комахи - бо ж кожному кортить узнать, що вирішив король сказать. І ось почулись з домовини слова великої людини, що дала дикунам обряд*: "Bäz meg a Cristush Mariat!"* |
|
Спасителю! Я в жасі млію, куди ж її - Святу Марію? "A shegibe!"*- вточнили рештки гнію. Та й дивляться пусті глазниці на мерса, що під'їхав до світлиці. Ну що вам читачі мої сказати, і з чим коня цього вам порівняти? Достатньо буде та ж напевне, мені спокійно зауважить, що мерсик той на трьох хороших лінкольнів заважить. І вийшов з нього не посол американський, не принц саудівський і не султан оманський - |
а посланець Чудесної Країни, що Ужем вниз спустився на лісині, спочатку перднув, бо ж не пердів в машині, на Іштвана поглянув екс-хавбек і процідив скрізь зуби: "Az oniat kochegit, hat söborödg te meg!"* І на очах у публіки Святії мощі розсипались у порох серед прощі. Еліти цвіт Країну представляє, на раутах й коктейлях випиває, але хто хоче у посольствах жить, Гаранту той повинен услужить. |
|
Якщо не самому великому Пахану, то підпаханчикам віддать принаймі шану, а той хто забуває істини прості - того кидають "на хуй", Господи прости. Bізьмемо приміром ми консула в Чікаго: міг стати вже послом в Тобаго, але забувся бідний на хвилину: в рішучую для нації годину, |
коли ми всі, піднявши вверх носи, несли Гаранту наші голоси, в цей час в будиночку на Мічігані* кидали в урну бюлетні погані. Прийшли в столицю відповідні результати, куди ж то консула тепер, на що його нап'яти? |
|
Ми знаєм всі на що, але не будемо казати! Бо скільки ж можна матюки ось тутечки вживати?! |
|
* 1. Цей король запровадив христианство серед угрів. 2. Компоненти брудної угорської лайки. 3. ..., щоб ти висох! (угорська лайка). 4. Чікаго розташований на березі озеру Мічіган.
|