|
|
| ГОРЕ ВІД СУДА |
| "А суддi бля? Подонкі висшєй мєрі! За яйца всєх пiднятъ - хай нiчку повісятъ!" (з касетної спадщини Класика)
I ми, читаче мiй, |
|
Чинив Гарант на суддiв тиск чималий, і хто з них забував, що вiн "в натурі бля", то їх за їх яйця пiдвiшував державний, щоб повисів суддя в ночі порядку для. І до тих пір гойдався він нездалий, поки не зрозумiв і серцем не постиг, що вiн "подонок, бля" і доки до Пахана чи холуїв його по милість не прибіг. Режим посадок був незмінним уже вiк: за мiх полови - п'ять, за вбивство - цілий рiк, хто всiх мочив - той милим був для них, дадуть хіба умовно, щоб розголос затих. I навпаки: погано було сірим-малим, яких нестатки злі за грати занесли, які жили собі - не грабували, не вбивали, і грошенят на чесний суд не припасли. Таких худих до уголовничків саджали i бідний вже за кiлька з ними днiв, щоденник, списаний і змочений сльозами, на сповiдь прокурору приносив. Бував потiм i суд, i присуд справедливий, що сам собi вписав - по тiм i дiставав. Затим сидів собі на нарах термін цілий і під амністію простак не підпадав. |
|
А рiшення ж писала Феміди борза рать! Не можу промовчать - дозвольте зцитувать, бо ж Соломони всi, судiйскую їх мать! І свідок мені Бог, не буду вам брехать. От уяви мужчино: машину ти купив. Ну як, напрягся? Уявив? Та й їдеш ти, громадянине, Хрещатиком, аж раптом зупинив. Навiщо, - скяжеш ти - я буду зупинять? Чекай-но, не спіши, та дай же досказать! Бо ж зайвую десятку (куди її дiвать?), даїшнику схотiв якраз подарувать. Ось тут на тебе ззаду наїхав сучий син - платити він не хоче, ну що то за один? А ти на нього в суд, бо ж вiн хоча i син, але ж як ми усі - громадянин, хоч поганин. Суддя, сам встав й усiм пiдвестися звелiв, всміхнувся засiдуткам і вам оголосив: "Йому, отому сину - ремонта оплатить, тобi, собачий - тачку, вiддать йому, умить!"* Не згоден, хлоп, то апеляцiю давай! А згоден то мотай, та бiльш не зупиняй! Сиди, за вами розбирай: немає сил, ну хоч тiкай, i бiльше того - справедливiсть "усякій срані" подавай! |
|
Або ж недавно, два дурних дівчиська
лягли на рельси - поїзд зупинить. (O temporas! О mores! Та ж до ліжка, ми всі порадимо себе їм положить!) Апачі їх в вігвамах потримали, навчили певне як на світі жить, а потім скво до суду передали і там їх відпустили якось в мить. Чому? Та бо ж судійськії жерці, Феміди парохи, Юнони мудреці, порадившись з Оракулом у Дельфах, втесали як гранітом в шельфах: "Для потягу дівоче ніжне тіло прєпятствієм* ніяким не служило, лежить воно на рельсах - не лежить", і постанова: "Справу цю закрить!" Ясновельможні, як це зрозуміть?! А так: якщо не хочеш більше жить, лягай собі - інтелігента ніжне тіло "прєпятствій" потягу ніяких не таїть! |
|
* 1.Такий випадок дійсно мав місце в одному
із судів столиці. 2. Так в постанові суду. Назад до Змісту Записок
|