Ще коли я вчився в греко-католицькій початковій школі у Нью-Йорці я вже знав, що присвячу своє небуденне життя відбудові української державности. Після школи, за сприяння Збігнєва Бжезинського, вступив до Колумбійського університету. Взагалі то в США можна подавати в кілька вузів одночасно, але я вибрав тільки один - Коламбію! Пам'ятаю, наче вчора: 1969 рік, мені 17, Збіг читає курс лекцій, в залі біля ста слухачів. Я ніколи не бачив, щоб хтось так эфективно володів аудиторією! Його аура настільки домінувала, що всі миттєво до нього просто прикипали. На 15-му поверсі знаходився, та й дотепер на своєму місці, офіс ЦРУ. Такі є в кожному елітному вузі, а мій університет рахується елітним і сам по собі є унікальним: розташований у центрі одного з районів Нью-Йорка - в сердцевині академічного світу, тобто АКАДЕМІЯ - в такому первинному, платонівському розуміні цього слова! Але я на 15-й поверх не заходив, тільки на співбесіду. Отримав диплома магістра філософії, записався в докторантуру, себто аспірантуру по совітськи.  Захистив кандидатську дисертацію, PhD - по американськи, "Онтологічні основи етики Платона”. Це було, якщо не помляюся, в 1981 році. Принаймі так про мене в "Хто є хто в Україні" за 1997 рік записано.

      А ще я грав у баскетбол. Ще зі школи. Не лукавлячи скажу, що навіть входив до першої п'ятірки кращих баскетболістів штату. Сім разів мені ламали носа, вибивали зуби, правда не тільки в баскетболі. Справа в тому, що татко примусив нас із братом боксом займатися. Брат мій зараз віце-президентом Сіті-банку працює. Та це навіть був не бокс, а справжні вуличні бої!  Вирости в Нью-Йорці і не вміти битися - це нонсенс! Я можу ще й сьогодні показати шрами від ножей на руках. У Нью-Йорці всі знали - зачепиш одного Зварича, будеш мати справу з двома! А моя дружна і тепер каже: "Я іноді боюся бути поряд з тобою, тому що ти відразу пускаєшь в хід кулаки". Ось так.

     До слова, я не закінчив університет, тому що подався в докторантуру. Не закінчив і її - почав викладати у  Колумбійському університеті в якості асистента професора. Уточню для істориків партії: я був не "Assistant Professor" (по совітськи асистент), а просто асистував (себто помагав) викладачу. Потім у Нью-Йоркському університеті мені запропонували посаду професора. Тобто у мене не було титулу "професор", а тільки звання "професор". Насправді і його не було, а просто так до мене зверталися. Наведу пояснюючий приклад. В Нью-Йоркському таксі до водія звертаються "сер", але це зовсім не значить, що той є дворянином.

    До речі, я не пам'ятаю, коли точно я його закінчив той Колумбійський університет, але точно я там навчався. Це в мене в офіційній автобіографії записано було. Вчився я і на філософському факультеті, і в школі міжнародних відносин, досить довго там я був, здається до 1981 року - ну та я вже згадував про це. А потім ще сім років в Нью-Йоркському  університеті викладав  етику - свій любимий предмет.  Одночасно в 1983-му в Польші встановив контакт із кур'єром з України. Я ж бо  в цей час працював особистим секретарем Ярослава Стецька у Мюнхені на Цепелінштрасе 67, відповідав за Закордонний провід ОУН, а заодне вже і за Крайовий - засекречений. З метою конспірації, літати до Польщі доводилося з Нью-Йорку, де як вже казав, працював професором. Кур'єром була моя Світлана. Другі деталі не можу розкрити - це конфіденційні, саме конфіденційні, а не інтимні речі. Вона корінна киянка, зв'язкова з Київською боївкою ОУН, навчалася в одному класі з дружиною покійного Прища, царство йому небесноє. Познайомились, приглянулись одне одному. А в 1986 році в Київі у мене родився син, про існування якого я нічого до 1990 року не знав! Навіть під тиском КГБ (що хотіло заманити мене в Україну) моя Свєта до 90-го року мені про сина не повідомляла.

    Для прикриття своєї роботи у проводі ОУН працював у 1981-84 роках у Мюнхені в Українському Вільному університеті, знову писав кандидатську по етиці Платона, на цей раз під керівництвом професора Васильковича по узгодженню з моїм попереднім науковим керівником професором Діном. Кажуть, що вони обоє померли вже, ну то що ж? І Платон також помер. Всі там будемо.  На щастя вона вже була написана і захищена в Нью-Йорці перед тим. Працюючи у Вільному університеті в Мюнхені орендував шикарну квартиру в Нью-Йорці на Манхэттені для конспірації: чотири великі кімнати з видом на Сентрал парк. Люблю природу, зелень, дубки - не можу собі в цьому відмовити. Її оплачував зі своеї зарплати, якої, американської чи німецької зараз вже й не пригадаю. Та й татко мені завжди помагав і зараз також. Соромно признатися, але без його допомоги, на одну депутатську платню, я навіть свого будинку в 1000 кв. м. в Лісниках опалювати не можу. Але я завжди відмовлявся, бо є гордим. Підробляв ще в студентські роки чорноробочим, таксистом - відтоді і звик до всіх звертатися з повагою: сер, професор, Your Honesty і таке інше. А тепер Свєта з сином підробляють, мені не можна, не таксіст.

      Ні, дисертацію я не писав, я до того рівня не дійшов, я склав магістер, магістра філософії, чи, може міжнародних відносин? Не пам'ятаю вже. А з Платоном я зустрічався на студентському колоквіумі, там і зацікавився його етикою. Вишукано етичною була людина, мушу віддати йому належне. Те що написане в "Хто є хто в Україні" за 1997 рік про дисертацію, те я не  бачив, тільки підписував не читаючи анкету. А от в 2000 році вже виправив на магістра філософії.

     Знову сталася халепа. Виявляється, що ще десять років тому я втратив всі свої дипломи і на днях змушений був літати до Нью-Йорка. Копії кандидатського диплома мені в Колумбії не видали, магістерського також. А ще Alma Mater називається! Мав дуже напружену розмову на 15-му поверсі, ми так не домовлялися! Прийшлося вдовольнитися бакалаврським від Манхеттен коледжа. Виявляється я і в ньому колись вчився. Хто би міг подумати? Ну чисто все забув і ніколи про це не згадував! Віддав в кабмін, там свої люди, а публіка обійдеться. Це ж мої особисті документи, конфіденційні і якось воно неетично стороннім особам до них заглядати.

    Єдине до чого вдалося домовитися на 15-му це, щоб Українська Правда закрила доступ до всіх своїх публікацій з приводу моєї біографії, а в Україні на своїх сайтах я вже все підчистив. От тільки, що робити з "Хто є хто" за всі роки, починаючи з 1994? Ще не придумав. А взагалі, як на мою думку, не сучасно це - друкувати на папері. Все має бути онлайн. Тоді і виправити легше і етичніше виходить.

    І останнє. Треба щось робити зі своїм першти шлюбом та американським громадянством. Бо ж виходить так, що штатівського громадянства мене позбавили вже після того як я отримав українське, а попередній шлюб розірваний після укладення наступнього. Ні хріна вони там на 15-му нормально зробити не можуть! Добре хоч Свєта тим усим не переймається - ми з нею ще в 90-му про все домовилися, після того як я взнав про сина. Бо я разом з Платоном вважаю, що жінка - нам друг, та етика дорожча!

22.05.2005

1. МИНИСТР ЮСТИЦИИ РОМАН ЗВАРЫЧ:"О ТОМ, ЧТО В КИЕВЕ У МЕНЯ ЕСТЬ СЫН, Я УЗНАЛ... ЧЕРЕЗ ПЯТЬ ЛЕТ ПОСЛЕ ЕГО РОЖДЕНИЯ" Інтерв'ю газеті "Факты и комментарии" від 25 березня 2005р. http://www.facts.kiev.ua/2005/03/25/03.htm

2. Інтерв'ю Р. Зварича  Українській Правді 14.04.2005 (прямий доступ закрито). Посилання тут: http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/may/16/4.shtml

3. Інтерв'ю Р. Зварича  Українській Правді 19.04.2005 (прямий доступ закрито). Посилання тут: http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/may/16/4.shtml

4. Зварич не покаже свій диплом, бо він конфіденційний http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/may/16/news/25.shtml(про конфіденційність)

5. Заява міністра юстиції, передана пресслужбою міністерства юстиції агенству УНІАН http://www.unian.net/ukr/news/news-75692.html (про те що то не наукове звання).

6. У дипломі Зварича є подробиці приватного життя http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/may/18/news/15.shtml

7. Ще одна нестиковка в біографії Зварича http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=0&key=1116722988&first=1116785718&last=1116676317

До сторінки Проза

До головної сторінки сайту

http://krainachudes.com