У вагоні спека як у сауні. Радіо перераховує все те, чого в поїзді робити не рекомендується або забороняється. Список довгий і, очевидно, постійно поповнюється. Зловив себе на думці, що, як це виявляється, багато чого можна робити в поїзді і, більш того, все це забороняється! Мені, здається, пощастило - це вагон начальника поїзда і, можливо, саме тому провідниця через півгодини якось ліниво запитала у боса, а чи не включити кондиціонер? Я не повірив власним вухам. Начальник, що встиг вже перевдягнути парадну білу сорочку на робочу синю, так само ліниво відповів, що для цього, перш за все, непогано було б закрити вікна і, навіть закрив те з двох, що було ближче. Ефект сауни посилився. Провідниця якось мрійливо зауважила, що, може, треба би почекати доки підзарядяться акумулятори і, недочекавшись реакції начальника, пішла до себе в купе. Світло в вагоні погасло, але кондиціонер не включився - акумулятори, видно, таки ще не підзарядились. Ну, що ж, поїдемо як усі люди.

    Динамік продовжував свій список і, здавалося, отримував від цього задоволення. Заборонялося користуватися туалетом не тільки на зупинках і в передмістях, але і при проїзді через санаторні та курортні зони. Не рекомендувалося грати в азартні гри і заборонялося розпивати спиртні напої. Порушникам грозилося усякими карами з кримінальними включно. В уяві повставав такий знайомий образ головного залізничника країни, але подяки до нього в душі не виникало. Пригадувалися різні цифри: кількість резиденцій коханого Президента, вартість побудови або реставрації кожної з них, у тому числі і за залізничні кошти, і ділилося усе це на вартісь переобладнаня одного вагону у вагон з телевізорами і кондиціонерами, як раз нещодавно нам такі дані необачно були повідомлені. Виходило десь під дві сотні сучасних вагонів, тобто десь так двадцять поїздів. Згадуючи вищеокреслених достойників незлим, тихим словом, я зняв із себе усе, що тільки можна, ліг на полицю і спробував увійти в термодинамічну рівновагу з навколишнім середовищем. Провідниця понесла кудись чай, молода сусідка зробила те саме, що і я, але мене це не зацікавило.

    Прокинувся від холоду. Кондиціонер запрацював - акумулятори все ж таки підзарядилися. Захотілося чаю, але поїзд вже пішов і чаю більше не давали. Сусідка собі спала, і я вирішив зробити те саме.

Ранок. Перечин. У вікно не можна було не помітити величезного бігборда розмальованого в залізничних кольорах, на якому красувалося: "Якщо хочеш жити як в Європі - спонукай до праці парламентську більшість!". Європа була вже близько, не більше сорока кілометрів, і туди насправді хотілося. Але яким чином спонукати це утворення, більшість якого вже стала персонами нонграта у тій самій Європі, бігборд не уточнював. Пригадалася книжка Медведчука про українські перспективи соціал-демократії, де він теоретично обгрунтував, що есдекам до Європи не потрібно. Але Кирпа, очевидно, книжок не читає і думає, що, якщо рейки ведуть до Європи то і Мачо туди хоче. На вокзалі зустріли однокурсники і відвезли до себе додому. На щастя, з крану ще йшла вода і я встиг помитися.

Їдемо до Мукачева, - сказав за сніданком Пішта, - буде мітинг за участю Ющенка. Рахунок в матчі НУ - СДПУ(о) на цей час склав 1:1 на користь Нашої України і клан Балоги, здавалося, таки утримав Мукачів під своїм контролем. Заступнику голови облради Е. Нусеру не допомогло нічого: ні імідж пристойної людини, ні найняті Суркісом уголовнички, що не давали звозити урни до міськвиборчкому, ні ментівські провокації про ніби-то заміновані дільниці. Вася Петьовка, двоюрідний брат Балоги, таки став мером міста після того, як останній зрезигнував з цієї посади заради депутатської недоторканості. Канкретні пацани з НУ показали канкретним пацанам із СДПУ(о) хто в Закарпатті більш канкретний. Вже в дорозі дізналися, що Сихівському судові нейметься і він знову прийняв рішення по виборам у Мукачеві. На цей раз просто відмінив їх та й все. Отже, 2:1 на користь футболістів, - зауважила Марічка. На мітингу Ющ казав те, що завжди каже і поїхав залазити на Говерлу. Ми за ним не поїхали, бо налазились туди ще тоді, коли більшість патріотів Говерлу хіба що в телевізор бачила. Замість того завернули на Червону гірку випити пива, зїсти шашлика і побалакати про закарпатську політику.

    Ще нещодавно в області неподільно панувало СДПУ(о). Один мер Ужгороду Сергій Ратушняк намагався відстояти свої вотчини, за що і поплатився, втративши майже все, що нажив продажею сивухи під назвою "Распутін" по долару за літрову пляшку. Ситуація змінилася, коли ділитися з Медведчуком-Суркісом розхотіли і мукачівці на чолі з тодішнім головою ОДА І. Балогою. Несподівано, одночасно біля сорока урядовців області на чолі з власником "Барви" вийшли з футбольних рядів і згодом приєдналися до Нашої України. Есдеки не змирилися, і війна триває вже три роки. Особливо любить спортсменів Ратушняк - б'є їм писки де тільки може, іноді стріляє, але поки що з пневматичної зброї. Напрочуд добре в нього це виходить у парі з Червоненком. Ужгородці з насолодою згадують недавній мордобій в Парламенті, коли ці двоє виписували ще одному закарпатцю - Нестору Шуфричу під перше число. Господар Ужгороду на цьому не зупинився і побив в Мукачеві міліціонера, розтрощивши видеокамеру, яку той витягнув в небезпечній близькості до народного депутата. Люди тут коментують ці події так, що Ратушняк тепер вже б'є писки не тільки в Києві та Ужгороді, але й в Мукачеві. Лаври Рати не дають спокою і львівянам. Ось біля Сихівського суду троє нашистів учинили напад на скромного лейтенанта ужгородського УБОЗу, який знімав собі на відеокамеру чарівні краєвиди околиць вищезгаданої установи. І не тільки напали, а й відібрали камеру, касету і посвідчення. Після чого зовсім знахабніли і звинуватили хлопця в тому, що він слідкує за народними депутатами. Але це брехня! Що, не може собі лейтенант Ужгородського УБОЗу поїхати до Львова познімати на відеокамеру?! - волає у своїй статті "Шабаш" такий собі Григорій Листопад у газетці "Вісті тижня-плюс", де головним Олег Ладижець - син відомого письменника, випускник столичного журфаку. Захотілося подивитися Олегу в вічі, адже ми колись були знайомі. Та боюся, що нічого в тих очах уже не побачиш.

      Ющ спустився з Говерли, і нашисти на чолі з Червоненком і Балогою влаштували хіпіш в мукачівському міському суді. Шевальє Євген, і так по життю трохи червоний з лиця, розігрівся після граду на Говерлі, щоб не застудитися, і в такому вигляді був зазнятий на обласному телебаченні. Якась фіфа з Вищої Ради Юстиції, яку прислали з Київа залякати місцевий суд, жалілася в екран, що народні депутати застосували до неї фізичну силу, майже обшукали, майже ще чогось там зробили, хоча блузка і спідниця на ній були цілісенькі, і білизна нізвідки не виглядала. Мукачівський суд заборонив проводити повторні вибори і звернувся до Верховного за роз'ясненнями. Отже 2:2 на користь НУ, поки що.

В п'ятницю на місцеве льотовище приземлився Хресний Політ, про що вже десь тиждень попереджав отець Сидор з будуючогося храму на проспекті Свободи. Святий Отець встановив гучномовці на вулиці і волає так, що чути в проїзджаючому автобусі. Людям, які приходять до церкви помолитися в своїх скорботах, вже добряче набридло чути про розбірки між МП і КП, але що зробиш, діватись нікуди, то хай собі патякає. Сидор закликав свою паству прийти на льотовище сім'ями, прихопити знайомих і т.і. Черево транспортного АН-26 розкрилося і на очі очманілої публіки вийшли попи з кадиллям, несучи чудотворні ікони і ще чогось там. Мені здалося, що ті хто це придумав ще більші атеїсти ніж я, їм все по барабану: і Бог, і Отець, і Святий Дух. Процесія рушила хресним ходом до храму, а я вирішив прогулятися містом.

В Ужгороді кидаються у вічі дві речі. Перша - це те що в місто, накінець, прийшли гроші. Це видно з усього. Раніше здавалося, що Ратагород оминули усі ті зміни, що сталися в країні за останні 10-15років. Майже не було барів, нових магазинів, дорогих машин. Цього разу навпаки, повсюди відкриті нові торгівельні точки, багато будується. Містом їздять мерси як і у всіх порядних краях. Пояснюється це тим, що з поверненням на посаду голови ОДА члена СДПУ(о) Різака відновилися масові заготівлі лісу. Причому, якщо до великих повеней кінця дев'яностих вивозилися десь п'ять партій деревини на тиждень, то тепер стільки ж в день. Лісом торгують усі - і хлопи і попи. Обласний осередок БЮТ також торгує. Власне цей осередок то є фірма, що вивозить ліс, її назва "Woodex" промовляє сама за себе. Юлька може не хвилюватись, її настанову про перехід всіх осередків на самофінансування закарпатський уже виконав.

Друга - це стан Ужа. В центрі міста попід пішохідним мостом їздять трактори і самосвали. Води майже немає, такого в місті не пам'ятає ніхто. Боюся, що великі повенені це не ті, що були, а ті що ще будуть. Між іншим, до слова, попід цим мостом, де раніше висіли афіши місцевих кінотеатрів, тепер висить аж три тих самих залізничних бігборда з тим же написом та його варіаціями. І навіщо вивішувати три однакові бігборди в одному місці? Щоб краще дійшло, що потрібно для того щоб "жити, як в Європі"? Боюся, що ні Різак ні Медведчук не розуміють, що для цього перш за все потрібно посадити їх самих разом із Суркісом і головним залізничником, і ніякі бігборди у цій справі не зарадять. Політичну ситуцію в Україні ужгородці коментують так: "І мер у нас уголовник і прем'єр також". Тут мається наувазі, що ужгородський мер Погорєлов за радянських відсидів 8 років за хабарі при розподілі квартир. Ну, а прем'єр той відсидів двічі і втретє "прівлекался".

    Жалюгідне, як і у всій країні становище культури проявляється тут у бігбордах замість кіноафіш, пошарпаному драмтеатрі, хоча крім нього є ще стара будова театру і аварійному стані філармонії - колишньої синагоги. Це без сумніву архітектурний шедевр, єдиний у місті. Та всі євреї виїхали і нікому його утримувати.

Газетної макулатури розкидано містом багато, як і всюди, куди не поїдеш. Нічого цікавого: крім вже згаданого тижневика Ладижця є ще антисемітський листок колишнього нардепа Бедя - відомого ксено-мадярофоба; тижневик "РіО", який немає ніякого відношення до мрії Остапа Бендера, а відстоює більш прозаїчні потреби все того ж Ратушняка. Раніше випускався колоритний тижневик "вшидких русинув" "Пудкарпатська Русь", я від нього балдів як колись від журналу "Корея", навіть просив знайомих передавати мені з нагодою. Ці байстрюки дійсно неординарної постаті в історії Закарпаття Духновича, зорганізовані колишньою партноменклатурою і підгодовувані угорськими та чеськими спецслужбами писали таке і такою мовою, що хоч стій хоч падай. Але після кількох років партбоси зайнялись більш прозаїчними і прибутковими справами, а угорські та чеські спонсори зрозуміли що в передбачуваному майбутньому їм нічого тут не відломиться і  "Пудкарпатська Русь" спочила в бозі.

Ще в звіті для Конгресу США після І Світової війни Підкарпатська Русь характеризувалася як зубожілий край з політично аморфним населенням. СДПУ(о) вважає, що це вірно і до тепер. Мені здається, що це не так і не було так ніколи. Не зважаючи на тисячолітній гніт мадярів русини ніколи остаточно не підкорялися. Про це свідчить і боротьба опришків, і участь у повстанні князя Ракоці, і повальне голосування за компартію під час першої Чехословацької республіки, і Карпатська Русь Августина Волошина, і добровільне (!) голосування за приєднання до України, а не до Чехословаччини всупереч ялтинській угоді, і голосування на останніх президентських виборах. Ужгород місто маленьке, всі про всіх і про все знають і всі знають, що на одній дільниці переміг Марчук, а на усіх інших Мороз. В результаті Кучма набрав в першому турі 99%. 103% на референдумі отримані аналогічно. То що, повставати?

Подорож підходила до кінця. Пішта з Марічкою збиралися до Болгарії, я - мріяв про центральний пляж. Випили на прощання, посадили до поїзду, домовилися, що і вони завітають до мене. З начальником цього разу не пощастило, парився до кінця. Дещо полегшував життя лаптоп, доки і в ньому не сіли акумулятори.

Київ-Мукачеве-Ужгород,
липень 2003р.

До сторінки Проза

До головної сторінки сайту

http://krainachudes.com

Ранок

В Мукачеві

Хресний політ

В Ужгороді

Місцева преса

Трошки історії

Кінець