|
Ранок був похмурим, як то нерідко буває взимку.
Скажено тріщала
голова.
Палаюче нутро підказувало, що то не тільки погода, але
й учорашній бенкет,
присвячений прийому нових
членів,
також додав
адреналіну.
Ох, тяжко, тяжко починається цей день!
Великий Пріор, не в силі
піднятись, продовжував лежати і пригадувати
вчо-
рашні урочистощі.
Посвячували
п'ятьох - чотирьох в шевальє і одну в
кавалер-ствені дами.
Все було як завжди: пихаті,
самовпенені та самозадоволені
облич-чя неофітів, стримано-урочистий
та поважний вигляд Великого Канцлера, що простягує меча, тихий спів хору в
соборі та слова клятви. Потім затишний окре-мий
зал у "Старого Томаса", шампанське і ... На цьому спогади
якось
розпли-вались і переходили в тупу та всепроникаючу біль. "Боже, ну скільки
разів зарі-кався не пити "Одесу"!
- заволав в думках Великий Пріор
і
рішуче піднявся з ліжка. Давно вже так не
закладали,
останнього разу у Відні, в травні, коли Вели-кий Магістр висвятив Великим Пріором
у Вірменії Мхачіка
з наданням йому пра-ва заснувати Великий Пріорат
на своїй батьківщині.
Було таки вже добряче по десятій. Тайка, нещодавньо прийнята у
кава-
лерствені дами на шару, зварила каву і накривала
сніданок. "Там якийсь факс
прийшов,"
- чарівно посміхнулась теледіва і
невимовним рухом плечика пока-
зала в
сторону кабінета. Якось недобре тьохнуло серце, але Пріор пересилив
себе і підійшов до телефону, - "ну ось, як в воду дивився," - подумав він,
по- бачивши герб та печатку Великого Магістра.
Послання було, як завжди, лако-
нічним:
"25 тисьонц по Вестерн Юніон! Вел. Маг."
"Ну,
говнюк, вже настучав, -
подумав Його Святість про Канцлера,
- сука! Ну стривай, скажу шевальє Крав-ченко, він
тобі голову відріже, падло! Думав
хоч цього разу забрати всі п'ятдесят кусків, у-у-у гнида,
достучишся ти в мене!"
Треба сказати, що Великий Пріор, якщо чого-небудь ще боявся в цьому
жит-ті, то це Великого Магістра.
Пригадалась нещодавня історія з Великим
Пріором у Сербії і занило серце. "Святий Станіслав!
Спаси і помилуй мя," - пере-хрестився Пріор. Сумний
плин думок перервав біп факсового
апарату.
"Ну, що за чорт, не терпиться йому, напевне з готелю
викидають!" - подумав він від-риваючись від запашної кави з круассанами, що так чудово навчилася випі-кати Тайка під час останньої подорожі
до Канн.
Але цього разу факс
був не від Його Екселенції, а від Його Величності короля Олелька-ІІ.
"А-а, конкуренти," -іронічно посміхнувся Великий Пріор і, відразу заспокоївшись,
повернувся з листком до столу.
Його Величність рукою Його Святійшества
Митрополита Карпатського пропонував з'їхатися на
самміт для обговорення співпраці во
благо і в ім'я ба-гатостраждальної неньки України та її працелюбного народу. "В рот тє пара-ход," - процідив Великий Пріор і,
зім'явши листок прийнявся намазувати масло на черговий витвір Тайчиного та французького кулінарного мистецтва.
Якщо вже бути до кінця чесним, то це Олелько разом з
Митрополитом
були
першими на цих теренах, хто почав залучати новоутворену еліту молодої
дер-
жави до благородних традицій лицарства та служіння добру, Богу і народу.
Ще в середині дев'яностих Його Величність посвящав у графи та барони
най-
достойніших синів та доньок цієї землі. Але,
- хто робить першим - той при-
пускається і
найбільше помилок. По-перше, Його Величність Олелько
Другий
ніяк не міг
розтлумачити, чому, власне, він другий і,
хто був першим? По-друге вже зовсім було неясно, а хто ж був королем України до славної
династії
Олельків? По-третє, без розмаху працювали Його Величність та
Святійший
Отець, все більше в провінції серед затурканих начальників обласного та
ра-
йонного рівнів. Ну які ж вони в біса барони?!
"Дилетанти, - вдруге
процідив Великий Пріор і добавив до кави
ще трошки вершків, - Не те що Його Екселенція Великий Магістр! Ото
голова! Розмах! Ну, що тут скажеш, кров дається
взнаки: прямий нащадок матері Святого Стані-слава! То вам не хухри-мухри!" "Послух,
пся крев! - сказав Його Екселенція після тих сумних подій у Варшаві, - "Дранх
нах остен, цюрюк до рідних
пенатів! Починати будємо зверху в низ!" І, що ви думаєте?
Відразу посвятив
у шевальє
першого президента аборигенів та й ще одного президента, ну
того,
що по нау-ці. "Оце був цирк, -
Пріору пригадалися події трьохрічної давності,
- Ну, той пер-ший президент, він селюк, з ним все ясно;
йому лицарством, як копченим осе-ледцем перед носом помахай
і він готовий,
йому голка в сідницю
не лізла коли Його Екселенція особисто на нього меча прикладував. Бидло. А
от другий, приз-натися здивував. Він бо ж з інтелігентної
сім'ї, його батько ще за Йо-го справжньої
Величності Миколи-ІІ професором був!"
Пріор,
сказати
чесно, таки добряче перелякався, коли його в цій,
прости Господи, лицарській ганчірці
побачив. "Ну, - думав, - звіздець прийшов ще не почавшись! Зараз він
мене на
стайню пошле, або ще кудись подалі." Але обійшлося, що не
кажіть, а вісім-десят
років такого соціалізму і ще десять такої незалежності
кого
хочеш в худо-бу перевиховають.
Потім стало легше. Другим
заходом посвятили в кавалерствені дами
Людми-
лу - жінку діючого вождя аборигенів і все, клієнт
пішов косяками.
Вони тепер
з Великим Магістром нічого не бояться. "Нам тепер всьо по барабану! -
продов-
жував в думках Пріор і затягнувшись ранковою сигарою, поглянув на Ваше-
рона - Йо майо! Дванадцята! А в першій обід з
прем'єром,"- двічі судимим реци-
дивістом, що планувався найближчим часом на номінацію.
Потім аперетив з го-
ловою АП, теж судимим і теж кандидатом. Далі вечеря
з міністром закордонних
справ - вже шевальє
і ще несудимим, і теж, як і Великий Пріор, цінителем
фран-
цузької кухні. "Хоч кінець дня проведу в
пристойному товаристві," - з полег-
шенням
зітхнув Його Святість і з цікавістю придивився до кругових рухів
кава- лерственої сіднички, що саме
закінчувала пибирати зі столу. "Слід
було б за-
телефонувати Його Екселенції", -
подумалось якось ліниво.
Його Екселенція Великий
Магістр, VIII-й спадкоємний Князь, герцог
Прусь-
кий, прямий нащадок Його Величності
Станіслава-Августа - останнього короля Польщі та нащадок матері самого
Святого Станіслава - покровителя усіх
поляків, сидів
перед каміном, зігріваючи в руках келих с Курвуазьє. Все своє
життя віддав кназь Юліуш коханій
ойчизні. Ще зовсім юнаком, у неповних
дев'ятнадцять, його милість молодим
лейтенантом з честью, як і личить на-
щадку своїх славних предків, воював на фронтах
Другої світової війни,
яку
за-кінчив у чині генерал-майора.
Заздрісні недруги стверджували, що
імені
князя немає ні в списках Армії Крайової
ні Армії на Заході; що невідомо
коли і де Йо-го Милість закінчив кадетську школу і коли отримав атестат
зрілості, без чого неможливо було стати лейтенантом.
Більше того, ця чернь
сумнівалася в пра-ві Його Екселенції на корону герцогства Пруського! Не
карай їх Матір
Божа, бо не відають, що говорять!
Свого часу Його
Екселенція погодився
прийняти на себе важкі обов'язки
Президента Речі Посполитої в Екзилі, а
також взяв на себе непідйомний
труд по відродженню лицарських
традицій і в 1984 році, користуючись
спадковими правами, відтворив Орден і з
тих пір поширював дух лицарства
та добро-чинності не тільки на
теренах
своєї історичної батьківщини але
і по всій Центральній та Східній Європі. Величні роздуми особи
королівської
крові пе-рервала мелодія
гімну "Єще
Полска нє сгнієла!" і Магістр узяв мобільника. Його Святість Великий Пріор в Україні сповіщав про
вчорашні
урочистощі та запев-няв Світлійшого про те, що переказ Вестерн
Юніоном
буде відправлено негай-но. "Добже," - як завжди лаконічно,
відповів
Магістр.
Рівно опівдень Громадське радіо передало заяву опозиції про існування
буцім-то масонської ложі, що об'єднує
більш ніж триста найвищих посадовців,
включаючи екс-прем'єрів, колишніх та діючих силових міністрів, президентів,
-
коротше всіх, кого аборигени щоденно бачать і чують по Брехунчику.
У Пріора зненацька сильно занило серце, як
тоді перед тими подіями в Варшаві, коли
польські
лохи дізналися, що Його Екселенція Великий Магістр
має
таке саме
відношення до Його Величності Станіслава-Августа Понятовського, як Його
Величність Олелько-ІІ до
Ярослава Мудрого. Боже, як вони тікали! За
кермом
сидів Мхачік, майбутній Пріор у Віренії, в миру колишній водій
єреванського
так-сопарку і вижимав з мерса
всі його сто сорок конячих сил. Поряд
Великий
Магістр, як завжди величний і непорушний. Позаду
- Великий Пріор, тримаючи
лівицею
скриньку з орденами і правицею - берету,
готуючись дорого віддати
свою цноту
та свободу. В ар'єргарді на кадживі, розмахуючи лицарським мечем,
нісся Найдостойніший Канцлер, прикриваючи відступ за всіма правилами
війсь-
кового мистецтва.
Кинувши мерса та кадживу при вході до другого терміналу
Варшавського
аеропорту, керівництво Ордену
все-таки встигло на рейс до Від-
ня, хай
славиться ім'я твоє Святий Станіславе, наш рятівник та заступник!
Великий Пріор запалив другу сигару поспіль, що свідчило про неабияку
знервованість. Тайка запопадливо принесла чисту попільничку і
тихесенько
пішла
перевдягтись до телеефіру. Гострий розум Його Святості швидко та
всебічно оцінив ситуацію, що склалася і прийшов до висновку,
що хвилювати-
ся, власне, нема чого. Набравши номери барона міністра
внутрішніх справ, мі-
лорда голови СБ, та шевальє Піскуна Пріор короткими
вказівками направив ді-
яльність силових структур у потрібному для захисту честі та достоїнства
дер-
жавних службовців напрямку. Кавалерствена Людмила була, як
і завжди, вже в
курсє і вже займалася роботою з пресою, а також із ще непроспавшимся після
вчорашнього
Батьком нації. "Нічого тут звиздіти, - подумав Його Святість про
опозицію, - самі в
пушку, - пригадав він шевальє колишнього міністра
транспор-
ту, а тепер волею
незбагненої долі активного опозиціонера,- Прийдете до
вла-ди і вас посвятимо!"
Великий Пріор встав з-за столу,
вдягнув піджака від Версачі. Тайка
з лю-
бов'ю пройшлася щіточкою по плечам та
спині обожнюваного мужчини, натер-ла рукавом халату Командорський Хрест на мужніх грудях, поцілувала і
прове-ла до ліфту. День мав бути
напруженим і, по-перше, слід було негайно
завер-нути до Вестерн Юніону, бо Великий Магістр
жартів не толерує, особливо
коли йдеться за капусту. Як той козел, б'є рогами без попередження і відразу в
пах! Святий Стаську, спаси і помилуй! Після
обіду, перед аперетивом необхідно дати коротеньку пресконференцію, де повідомити
про заплановане посвячен--ня діючого Президента аборигенів. "Ось так!"-
подумав Його Святість і
включив мотор.
І тільки звертаючи з Андріївського спуску на Хрещатик, Великий Пріор
рап-
том зрозумів: "Це кінець!" І справа не в тому,
що засудять за шахрайство, ні. Ну
хто, скажіть на милість, може тут засудити? Свої ж шевальє?! Справа в тому,
що
засміють!! І засміють не його, Великого Пріора, а цих самих шевальє! Знову
шалено занило серце. Його Святість, маючи непересічну фантазію,
вже бачив,
як
регочуть секретарки в кабінетах, прибиральниці - в туалетах, пішоходи
- в
переходах і на зупинках. Регоче Робертсон в Брюселі, Солана в Страсбурзі,
навіть
той дебіл, на хвильку забувши про Ірак, теж втирається ковбойським ка-
пелюхом і
тріщить свої конячі зуби. А пацани цього не люблять! Великий
Пріор,
як ніхто
інший, у курсі нравів еліт молодих демократій. Не буде
ні суду ні слідст-
ва, взагалі не буде ніякого шуму. Буде тихо, як на цвинтарі, і дуже, дуже боля-че, і дуже довго, і
все - більше нічого вже не буде. Мелодійно задзвонив мо-більник. Великий
Магістр був по військовому лаконічним: "Проше робіть ногі!" Ось тому Юліуш і Магістр, що там у Відні
метикує за всіх швидше, ніж кожен з них на місці! Мерс різко пішов направо
вгору
мимо Оперного до квартири Вели-кого Пріора. Пульс був рівним, думки
- чіткими і закінченими: "Забрати з дому скриньку з орденами та
Кавалерствену Секретарку Пріорату, власна жінка все ж таки! Потім забрати меча
та Канцлера.
А може це падло залишити? Ні, Магістр такого не подарує! І ще встигаю на
віденський
рейс. Шлюшці Тайці подзвоню з аеропорту."
В першому класі наливали "Одесу", знову почала
боліти голова, але серце
відпустило. "І цього разу пронесло,
дякуючи йому, Святому нашому Покровите-
лю", - кріз напівдрьому плили думки Паші Вялого,
таке було поганяло Великого
Пріора в банді Мхачіка Вірменина, коли вони промишляли
гоп-стопом на без-
крайніх просторах однієї шостої частини земної
суші та кидали на бабки лохів
на перших автомобільних базарах
Перебудови.
8.02.2003
Бегемот Замбезький
До сторінки Проза
До головної
сторінки сайту
http://krainachudes.com
|
|
