Шановна редакціє, складається таке враження що усі звикли до приниження і зневажання наших прав. В нашому Інституті Штучного Інтелекту, що в Донецьку, права людини не тощо^* не поважаються, а взагалі не визнаються. І чим далі тим краще: студентів программістів змушують вчити гуманітарні дісциплини замість техничних. Готують з програмістів філософів. "У нашому інституті ніхто не палить і не п'є, усю ніч моляться", - проголошує наш ректор. Звичайно що потім наступного дня на першу пару дехто і не доходить. Особливо якщо це щось із галузі наукових передпосилок винекнення християнства, та їх ролі при написанні правильного кода компьютерной програми.

   Людей відраховують за те що вони палять (ні не за тощо палять в інституті, а за те що навіть десь у місті). Минулого року взагалі був повний маразм, намагалися відрахувати двох закоханих за те що вони цілувалися в коридорі (начебто за поведінку що підпадає під якись там правила, яких доречі чомусь ні кто не бачив).

    Забув сказати, наш ректор А.І.Шевченко є гетьманом українського реєстрового козацтва, тому усіх хлопців змушують записуватись до лав УРК. Якщо потрібної кількості добровольців не набирають, то до першокурсників підходять люди з деканата і у м'якій формі натякають, що якщо вони не підпишуть заяву про вступ до УРК, то у них можуть з'явитися зайві проблеми. Нещодавна на якись парад на догоду владі ректор вирішив виставити 500 козаків (чито студентів у козацькій формі), назбирали лише 30 і то шляхом погроз. Перефарбовані КДБшники, як були так і залишаються КДБшними пацюками.

   Перспектива стати хлопчиком для побитть погрожує кожному, ризикнувшому сказати правду про “короля” Шевченко. Через це вже значна частина викладацького складу перейшла працювати до инших ВУЗів. Не залишилося жодного більш меньш пристойного математика, залишився лише один фізик. А ось ті кто купив собі диплома дуже добре пристосувалися у нашому вузі. До того ж і сам наш "вуз" є нічим іншим, як приватною лавочкою гетьмана, яку він відкрив за погодженням із міністерством освіти. За що щомісяця відвозить чиновникам до Києва десять процентів фонду заробітної плати налом.

     Кожного року поселення у гуртожиток, це ціла трагікамедія. У кімнати, куди ледве поміщається дві людини селять інколи чотири. А потім висіляють через пару місяців. Поселенням займається не комендант гуртожитку, як в усіх інших вузах, а проректор. Щотижня перевірки, перевіряють навіть шухляди. (Цікаво що якшо туди покласти презервативи виселлять з гуртожитку, чи з інституту відрахують за аморальну поведіну). На якомусь зібранні перваки запитували чи не виселять їх, якщо вони о 10.05 вийдуть на кухню щоб забрати чайника, що поставили о 10.00 (після 10-ї виходити із кімнати неможна, керівництво так вважає). Одного разу виховательниці навіть прийшла SMS-ка від проректора (доречі секретутка нашого ректора) такого приблизно змісту "Десята година весь гуртожиток спить, надобраніч".

    Усе це навіть було б смішно, якщо не було б так трагічно. Якщо колись ми обирали склад студсовету і старост етажів, то зараз їх призначає начальство, в обличі проректора (секретутки). А звичайно їм краще знати що нам треба. Студенти програмісти складають десь 60% усіх студентів, але вони у студсоветі майже не представлені. Ну що казати, ну не полюбляють у нас вільнодумство, ну не полюбляють й усе тут. Нам увесь час внушають що нам не треба думати, за нас подумає керівництво, уряд, президент а ми вівці повині виконувати свою справу, а саме правильно ставити відмітки у білютеннях, своєчасно підіймати руки на голосуваннях. Щодо мене так краще спалахнути і згоріти за мить, ніж бути поступово іржавіючим і гниючим гвинтиком адміністративної машини.

     Ні поїхати викладачам у відрядження, ні організувати студентську наукову конференцію неможливо. Нема коштів. Все, що залишається після сплати данини міністерству освіти, витрачається ректором на закордонні відрядження, куди він їздить разом із секретуткою (і не тільки з нею одною). Офіційно називається це участю інститута в Болонському процесі. Що це таке ніхто у нас не знає.

    Почались вибори і ситуація тільки погіршилась. Напередодні виборів куратори нам пояснили що ми усі повинні проголусувати "в обязательном порядке", і прозвітувати про це в деканати, і що ці данні будуть перевірятися (цікаво як?), і "за кого голосовать ви знаете". Потім заходили люди з деканату і натякали що залежно від результатів виборів буде вирішуватися вопрос про виселення з гуртожитків, і що треба підтримати свого, уся ця розмова проходила 30-го коли агітація начебто заборонена, і якщо брали відкрипні то треба звітувати у деканат і проректору. Звичайно треба було якось завадити тим хто збирався їхати приймати участь в акціях протесту у Києві та Львові.

    Настал ранок 31-го - день виборів президента. Пійшли ми на виборчі дільниці і переконалися - дійсно перевіряли. На виході з гуртожитку стояла вихователька і відмічала. А на участку були викладачі і чомусь досить багато міліції. Проректор по науковій роботі разом з проректором по виховній (секретуткою) дивився заповнені бюлетні перед тим як студенти кидали їх до урн. Коли настала черга голосувати то чомусь виявилось що в документах, чомусь не зовсім коректні данні. Цікаво що багатьом прийшло по декілька запрошень на голосування. І незважаючи на таке нехтування правами майже усі мовчать, одні бояться бути відрахованими, інші бояться лишитися житла у гуртожитку. Ми мовчимо, а керівництво і влада роблять те що забажається, гвалтує куди тільки можливо і куди неможливо також.

    Пишу цей текст на годинику 0:45, вже сьогодні буде підписано наказ про виселення з гуртожитку. Напевно не дуже сподобались керівництву результати голосування за свояка, не надто його поважають начебто і дома в Донецьку. Сьогодні на пари, а що буде у понеділок невідомо. Буде день будуть відповіді. Але мовчати я точно не буду, нехай мовчать ті кому байдуже, нехай самі йдуть на жертовник влади. Що буде далі не знаю. Назад до села їхати нема чого. Мама з татом кажуть що землю все равно відберуть і так її вже відібрали "в оренду". Просять мене будь-що закінчити інститут і стати программістом, бо вони добре заробляють і навіть закордоном їх на роботу беруть.

5.11.2004

* Редакція зберегла лексику та правопис оригіналу, дещо скоротивши виклад. Пунктуацію виправлено тільки в тих місцях де це було конче необхідно для розуміння тексту. Ті помилки, що могли бути викликані перевтомою, також виправлені.

Підготував до публікації Бегемот Замбезький

До сторінки Проза

До головної сторінки сайту

http://krainachudes.com