|
Признаюся
Вам щиро, що я заздрю. Так, заздрю чорною заздрістю і не аби кому, а самому
синулі самого презіка всея України. Ви тільки уявіть собі які у хлопця
друзі! Його тьолка їздить на спортивному мерсі
і дарує своєму милому
мобільника за сорок тисяч баксів, щоби не забував, надзвонював. А моя? Не те
що мерса, а поганенької "Таврії" зроду не мала. Мобільника, правда,
подарувала. За одну гривню, по акції. Тепер не маю де від неї сховатися.
А який у нашого Андрюхи товариш у Чехії? Оце всім товаришам товариш! Коли
взнав, що синулин мерс поступається мерсу його тьолки, то пригнав йому з
Праги такого бумера, що в Україні такого ще ніхто не має. Зовсім ніхто,
навіть жінка Черновецького. Моя теж любить мужчин на колесах. Але вона
чувіха проста, її і дев'ятка влаштує. Головне аби за
місто доїхала, а там ... Яка, власне, різниця - бумер
чи дев'ятка? Головне, щоб людина була хороша.
А ще я заздрю Андрюсі тому, що він справжній пацан. Коли внутрішній міністр по
ящику засвідчив, що громадянин України на іноземних номерах їздити права не
має, то наш хлоп їх зняв і тепер їздить взагалі без номерів. Круто! Чисто,
як його папашка. Коли той приїхав до Франківська і побачив ескорт ДАІ, що
звично собі з сиренами та мигалками простував посеред шосе, то взяв і
скасував ДАІ. Тепер усі водії мають, накінець, спокій
- їздять собі, кожен як Бог
на серце покладе. Тільки останньої неділі п'ятдесятьох
по країні задавили. Далі - більше буде.
Я от все думав і ніяк не міг зрозуміти,
ну звідкиля у синулі бабки, щоб по тисячі
баксів за пляшку шампанського платити? Я вже не кажу про те, що не уявляю
собі тих виноградників, шмурдяк з яких із газом може стільки коштувати. Ну,
як це так? У папашки ще до недавна зарплата була тисячу баксів на місяць. То
ж аліментів він своєму чаду від першого шлюбу більш як двісті п'ятдесят платити не
міг. Дійсно не міг, бо ж у нього ще й від пані Катерини троє діточок
народилося. А наш пацан меньше сотні взагалі купюрою не вважає. Я давно
зрозумів, що тут щось не тово. Аж ось пан Катеринчук нам усе пояснив.
Виявляється, він сам передав синулі права на усі бренди Помаранчової
Революції і на лозунг "Так!" зокрема. І дійсно, є
така горілочка, сам пив, хоча іншим не раджу. А рекламні фірми свідчать, що вартість
цих брендів сягає ста міліонів доларів. Оце так друг! Де би мені таким
розжитися?
Боже, як я пану Миколі вдячний! За науку, за те, що просвітив мене сірого.
Виявляється, це ми з моєю чувіхою на Майдані не за
світле майбутнє своє і
всієї України мерзли, а розкручували синулини помаранчові бренди. Так чому
тоді нам хоч по стольнику не відломилося?
Я сьогодні всю ніч не спав, мучився і, накінець, зрозумів, що маю робити.
Прошу всі компетентні органи і пана Миколу зокрема, мати наувазі, що від
сьогодні синьо-жовтий бренд є моєю, Бегемота Замбезького, виключною власністю. І
тризуб також. Дарма, чи що, мої предки за них кров свою проливали? Дарма
Байда, Наливайко, Кішка та інші герої наші муки пекельні прийняли? В ім'я
чого? Щоб я, нащадок запорожців не міг собі за
їхнього бренда навіть майбаха занюханого купити?
А гасло, ну те, що
"Слава Україні!" прошу за моєю тьолкою записати, вона його
на шоколадні торти чіплятиме. Сам же я залишаю собі
інше, те, що "Героям слава!" - кращої назви для горілки годі і шукати.
4.08.2005
Бегемот Замбезький До
сторінки "Публіцистика" До
головної сторінки сайту
http://krainachudes.com
|
|
