|
|
http://www.pravda.com.ua/archive/2003/february/20/2.shtml
Патрон "масонів"
Ігор Бегемотов, для УП , 20.02.2003, 05:34
Епопея з "масонами", піднявши бучу
серед освіченої громадськості, влягається.
Але для тих, у кого раптом залишилися
сумніви щодо істинного значення Ордена
Святого Станіслава, прийнятого за
масонський, є останній аргумент.
У тому, що Орден Святого Станіслава -
тривіальний лохотрон і нічого більше, можна
остаточно переконатися, навідавшись сюди http://www.kwtelecom.com/chivalry/stanisla.html.
Для тих, кому лінь читати англійською,
наводимо переклад тільки однієї частини
цих матеріалів. А саме декларації Уряду
Польщі в Екзилі на чолі з тодішнім
президентом Казімержем Саббатом від 19
січня 1987р.
Декларація головним чином стосується
діяльності Юліуша Сокольницького, головної
діючої особи у справі "масонів". Саме
від його імені українському бомонду
видають красиві брязкальця. Так от, згідно з
даними вищезгаданої декларації,
Сокольницький "оголосив себе
президентом Польської Республіки і
проявляє активність у польських
еміграційних колах протягом більш ніж
десяти років". "Він призначає прем'єр-міністрів,
генералів (навіть Польового Маршала
неіснуючої армії), послів та консулів,
нагороджує відзнаками та присуджує
нагороди".
У 1984 році Сокольницький заснував Орден Св.
Станіслава. Той, хто одержував такий орден
мав сплачувати суми від $100 до $1000 у
залежності від класу ордену. Неважко
здогадатися, що нагородження орденами є
джерелом доходів пана Сокольницького.
А ось деякі моменти з біографії пана
Сокольницького. Народжений у Пінську,
Польща, 16 грудня 1920 р, він вже вивчав історію
у Варшавському Університеті у 1937 (себто у
вересні 1937 р. студенту ще не виповнилось 17
років!) Де і коли він отримав атестат
зрілості – невідомо. У серпні 1939 р. він був
призваний на військову службу у 84-й
піхотний батальйон.
Де і коли Сокольницький закінчив Кадетську
Офіцерську Школу, без чого було неможливо
стати офіцером Польської Армії – теж
невідомо. Він стверджує, що мав чин
лейтенанта Армії Крайової (Home Army в
англійському тексті) у 1942 р. і був
підвищений до капітана в 1943 р. Його ім'я не
присутнє в регістрах Армії Крайової. Хоча
він і не служив у Польській Армії на Заході,
він стверджує, що залишив службу у чині
підполковника (leutenant-colonel) і підвищив себе
згодом до генерал-майора (major-general). Прусське
герцогство Сокольницького теж фіктивне.
Так само фіктивними є ті ордени та нагороди,
які роздаються високим мужам
від імені Юрія Сокольницького. Таким чином,
деякі іноземці, зокрема українці, які не
розуміють діяльності польських
емігрантських кіл на чолі з легальним
президентом та Урядом в Екзилі, приймають
фіктивні номінації та нагороди пана
Сокольницького, чим і підтримують його
фінансово.
Окрім нагород Сокольницький відомий і
своїм "декретом" від 5 березня 1985. Ним
проголошувалося створення "Спеціального
Карного Трибуналу" у Варшаві з
юрисдикцією над усією країною. Метою цього
"декрету" є судові провадження з "політичних
злочинів комуністів та їх колаборантів, за
скоєні фізичні та моральні злочини по
відношенню до громадян, а також за зраду
національних інтересів". Такі злочини
будуть каратися смертю без права апеляції.
Виконання вироків було довірено "спеціальній
підпільній оперативній групі".
Загалом же історія життя Юрія
Сокольницького, написана на 8
повноформатних сторінках, де
перераховуються всі його титули, відзнаки,
ордени та медалі, є продуктом дуже буйної
фантазії. Його діяльність здається взята з
якогось бурлеску або оперети, та була би
надзвичайно потішною, якби вона не була
такою шкідливою.
До сторінки
Публіцистика