|
|
|
РЕЦЕНЗІЯ на книжку В. Медведчука "Дух і принципи соціал - демократії: українська перспектива". |
 Маленьке жовте В. Кандінський |
|||
|
Avant propos.
Читач цієї коротенької рецензії може
запитати: який ідіот буде читати цю книжку? Відповідь: цим ідіотом, для загального блага, вірішив стати рецензент, який спробує стисло , у легкому стилі висвіт- лити питання: у чому ж полягають соціал -демократичні перспективи нашої багатостраждальної України і за що ж нам така ласка, Господи? Структура книжки. Книжка складається з вступного слова видав- ництва (не підписаного), передмови, невизначеної кількості глав і па- раграфів, що не пронумеровані, п'яти додатків. Обсяг власне авторсь- кого тексту - 100 сторінок, додатків - 90 сторінок. Кожна глава, на від- міну від параграфа, відкривається малюнком, і тому глави від парагра- фів можна відрізнити за цією ознакою. Малюнки, насправді варіації од- ного малюнка, виконані художницею O.Хребтовою в стилі à la Kandin- sky, точніше, в стилі одного конкретного малюнка великого модерніс- та. За окремим запитом рецензент готовий люб'язно надіслати gif-файл оригіналу. Бібліографії немає. Це не означає, що автор зовсім не згадує про теоретиків і діячів світової соціал-демократії навпаки, він згадує Маркса, Енгельса, Плеханова, Леніна, відомих нам зі школи, а також Брандта, Шрьодера, Блера - з екрана телевізора. У вступному слові видавництва СДПУ(о) "Основні цінності" (К., 2000 р., 197 с.) анонімні видавці пишуть: "Ми плануємо видавати: тво- ри мислителів, / .../ праці вітчизняних авторів, /.../ життєписи видатних діячів, ..." - рецензент сумлінно перелічив усе те з обширних планів ви- давництва, що гіпотетично могло би мати відношення до обговорюва- ної тут праці. Як переконається терплячий читач цієї скромної рецензії, зовсім неочевидним є розряд, до якого відносить себе шановний автор. Ба більше, особисто у Рецензента склалося враження, що той відносить себе таки до усіх трьох. Предмову Автор починає так: "Написати цю книжку мене спонукали роздуми про долю нашої країни. У чому причина наших тривалих не- гараздів? Чому ми /.../ живемо у злиднях (sic!)? Чому не можемо подо- лати корупцію?" - волає в тяжких роздумах "видатний мислитель" на- шого з вами, дорогий читаче, сьогодення. Після недовгих блукань в пошуках засобів до подолання щойно окрес- лених проблем, автор уже на другій сторінці "привернувся" до соціал -демократії. Ось як він, людина, без сумніву, європейської культури, пише про цю знакову подію у своєму житті: "Я збагнув, що, перефразо- вуючи героя Мольєра, значну частину свого життя був соціал-демокра- том, але просто не усвідомлював цього". Рецензент, також палкий при- хильник незрівняного Жан-Батиста, пригадує, що справді месьє Жур- ден понад сорок років не усвідомлював того, що говорить прозою. Хо- тілося б поцікавитися, а скільки років перебував у такому ж несвідомо- му стані автор? І вже навіть і питати не хочеться, що було б із благосло- венною Францією, якби Журден, або, ще гірше, Мольєр, чи (і подумати страшно!) сам Людовик XIV (як і ми з автором палкий уболівальник Мольєра) також усвідомили б, що вони "значну частину свого життя" були, не приведи Господи, соціал-демократами та ще й, свята діва Ма- рія спаси і помилуй, об'єднаними?! Але історія, на щастя, не знає умовного способу, і тому автор, зігріваю- чи перед каміном келих з Remy Martin, закінчує свою лаконічну перед- мову словами: "Сподіваюся, що цей доробок прислужиться до того початкового ознайомлення з загальними принципами та духом соці- ал-демократії, в якому є нагальна потреба". Рецензенту здалося, що Ав- тор сміється над мільйонами своїх уболівальників, які усі, без винятку, якщо з чимось і ознайомилися то це з історію РСДРП, - і з (б), і з (м), хоча і без (о). Та, вивчивши детальніше нелегкий життєвий шлях автора, рецензент змушений був визнати, що той має рацію, або raison, мовою великого комедіанта. Справді, упродовж років своїх університетських студій ав- тор, виявляється, сидів совсім не там, де сиділи ми з вами шановні чи- тачі цієї рецензії. Ні, там де сидів "мислитель" і майбутній "видатний діяч" було зовсім не до "історії світової соціал-демократії". Ця сумна об- ставина, а також брак бібліографії вказують на те, що вивчати історію соціал-демократії автору довелося, як і незабутньому Полікарпу Полі- карповичу Шарікову, самотужки, можливо навіть за тою самою "Поле- мікою Енгельса з Каутським". Цікаво, з ким із цих видатних засновни- ків соціал-демократії погоджувався автор? І чи погоджувався взагалі? Чи, може, він, як і Полікарп Полікарпович, був незгодним з обома кла- сиками і мав, як і належить майбутньому "вітчизняному авторові", свою окрему, так би мовити, "об'єднану" думку? Якщо це так, а щодо цього у рецензента нема ані найменших підстав сумніватися, то дозвольте за- питатися: "кагда будєм дєліть?!" Бо першу частину ідей Шарікова "всьо забрать" автору вже вдалося повністю реалізувати. І ще: кому будемо наділяти, і чи ще не пізно в "подєльніки" записатися? Рецензент повинен попередити зацікавленого читача, що "поєзд уже ушьол" і питання так автор не ставить. Його, автора, більше цікавлять проблеми ідеологічного наповнення тієї "течії", так би мовити, Гольф- стіму, в океані вітчизняного організованого криміналітету, що назива- ється об'єднаною соціал-демократією. Кримінологічна та кримінально - правова характеристика цього потопу може бути вивчена на основі кандидатської праці ще одного видатного об'єднаного есдека сучаснос- ті Є.Марчука, а саме: "Кримінологічна та кримінально-правова харак- теристика злочинних організацій: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12. 00.08 / Університет внутрішніх справ. —Х., 1998. — 21с. Шифр збері- гання документа в НБУВ:РА300904/. Цей аспект соціал-демократії в да- ній рецензії розглядатися не буде. Перша глава книжки "Сучасна Україна: ідеологічний зріз" починаєть- ся, як і усі наступні, плагіатом з "Маленького жовтого" Кандінського вже згадуваної Mlle Хребтової. Препарація ідеологічного тіла нашої Батьківщини приводить Автора до таких висновків : а) "кількість виборців, здатних зайняти послідовно ліберальну позицію є мінімальною. ... це інтелектуал (себто такий виборець - Рец.) щонай- менше у другому поколінні, який має значний культурний капітал і здатний запропонувати ринку свій власний інтелектуальний продукт, що користується попитом" (ст.21). Будучи сексотом, щонайменше у другому поколінні, автор і не підозрює, що в Україні осміяна ним ідео- логія, в умовах беспрецендентного і нічим не виправданого зубожіння населення, набирає 40% прихильників. Як інтелігент у всіх відомих йо- му поколіннях, рецензент хоче зауважити Автору, що все ще потужний інтелектуальний прошарок українського суспільства здатен запропону- вати ринку багато чого потрібного, за умови, що це буде ринок, а не соціал-демократичний (о) "дєрєбан". Крім того, фермери, якщо дати їм можливість нормально господарювати, теж є носіями ліберальної ідео- логії, так само як і власники літаків і 600-х мерседесів, які "косять" під соціал-демократів. б) "... для значної частини виборців націонал-демократична ідея і нада- лі залишатиметься уособленням чогось архаїчно - нездійсненного, се- лянсько-патріархального. "Назад до природи"- іронізує шанувальник "Нової Елоїзи", ще й цілком слушно додає: "... політика націонал - де- мократів залишається незмінною: (...) цього разу йдеться про герб ко- лишньої УРСР на будівлі Верховної Ради та скасування Жовтневих свят" (с.19-20). Це ставлення до проблем національного відродження, що так дотепно демонструє автор, слід було б вивісити на великих бігбордах по всій Західній та Центральній Україні - базовим електораль- ним регіонам новітнього Жан-Жака Руссо. в) "По-третє, часи занепаду переживає і комуністична ідеологія", - це та, що набирає 30-35% прихильників (ст.20). Виходячи зі сказаного вище, теоретик новітнього соціал-демократизму робить епохальний висновок: соціал-демократам нарешті "необхідно мати (siс!) певну вироблену ідеологію (ідеал) (ст.15)". І далі, на с. 18: "соціал-демократична ідеологія ... не повинна живитися міфами ... во- на має бути досить раціональною", себто вона має бути цілком "кан- кретною" - дозволить собі поставити крапку над "і" рецензент. І це зро- зуміло, бо, ж як визнає сам автор трохи нижче (с. 23): "особливість те- перішньої української соціал-демократичної ідеології полягає у тому, що Україна фактачно не має її ...". Ось така, дорогий читачу, сингулярність новітньої української соціал-демократчної ідеології. Так що ж то за група виборців така, на підтримку якої розраховує "ви- датний діяч" пострадянської сучастності? "Мислитель" слушно заува- жує (с. 21): "Якщо підходити до розгяду цієї групи з соціологічними мірками, одразу впадає у вічі її розмитість". Але двома абзацами вище попереджає: "... я все одно не порадив би ні представникам інтелек- туальної еліти, ані підприємцям зневажливо ставитися до соціал-демо- кратичної ідеології". У рецензента мороз пробігає шкірою і тремтять жижки, коли він уявляє собі що буде з необачним підприємцем, який матиме хоробрість "зневажливо ставитися ...". Ні, краще про щось весе- ліше. От хоча би на наступній сторінці 22 автор так коментує всім відо- мий парадокс: "Не зроблю великого відкриття, якщо скажу, що число виборців, які симпатизують соціал-демократам, є помітно більшим за число тих, хто реально голосує за них на виборах". Чи підозрював ав- тор в 2000-му році, коли писав цю біблія об'єднаної соціал-демократії, наскільки підтвердяться його думки двома роками пізніше? У рецензен- та склалося враження, що автор не плекав щодо цього ані найменших ілюзій. Ба більше, рецензент не ризикне зробити навіть і маленького відкриття, якщо висловить думку про те, що і в майбутньому відношен- ня між цими двома числами буде зберігати відкриту Автором тенден- цію. Усі інші глави, кількість яких неможливо визначити ( з 30 по 105 сто- рінки), присвячені таким питанням як "етичні засади соціал-демокра- тичної доктрини"; соціал - демократичним "історичним традиціям" (тобто традиціям того, чого ще нема - Рец.), відношенню до церкви, власності та ... "податкової політики". Тут нема нічого такого, про що варто було б говорити і нічого такого, що має щось спільного з обєдна- ною соціал-демократичною практикою. Все цілком "прагматично". І останнє: ставлення до європейської інтеграції. Ст. 92: "Для України ... курс на участь у європейських економічних структурах, на повно- правне членство у ЄС є тотожний визнанню ліберальних цінностей та монетаристських економічних методів. Партії, що виступають проти лібералізму (а соціал-демократична ідеологія у виконанні автора пода- ється нам саме як альтернатива лібералізму - Рец.), виступають й проти європейського вибору України". Ось, так, дотеоретизувався. І ще на с. 100 бачимо, що:"Діяльність МВФ та СБ по відношенню до України, бе- зумовно, заслуговує на серйозну критику, адже рекомендації цих орга- нізацій далеко не завжди відповідають економічним інтересам України". Хотілося б побачити якусь "критику", але її нема. Чому автору не подо- баються "ці рекомендації", він не пояснює. Напевне не наповнені вони "реальним содєржанієм". Одне рецензенту незрозуміло: чому за такого "теоретично обгрунтовано- го" несприйняття основних західних цінностей, соціал - демократи накопичують свій капітал, на вчають своїх об'єднаних нащадків, купу- ють вілли та яхти саме в цій, так Україні "протипоказаній" частині світу? Це що - теж вплив класиків соціал-демократії? Чи не збираються наші вожді, як і багато їхніх попередників, на старість записатися в громадя- ни кантону, який найбільш їм до вподоби? Рецензент рекомендує око- лиці Женевського озера - колиски російської соціал-демократії. Останні, майже 90 сторінок займають, як вже вказувалося на початку, додатки: Світовий соціал-демократичний рух, - нотатки на полях історії; Стокгольмська декларація; Статут Соцінтерну; Берлінська програма; Маніфест Шрьодера-Блера. Звідки все це взято, хто переклав? Доктор юридичних наук не обтяжує себе будь-якими посиланнями. Потрібно так розуміти, що уболівальник Жана-Батіста та Жаж-Жака все оце сам, якщо не написав, то переклав з орігіналів. У будь-якому разі личило б дати посилання на ці орігінали. І, ось, на сторінці, де дано код книги ISBN 966-7274-60-8 та реквизи- ти друкарні, бачимо, чи то анноацію, чи то резюме невідомо ким напи- сане, де ми, нарешті дізнаємося, що ми прочитали "книгу роздумів відо- мого політичного діяча" в якій ... далі ідуть такі слова, як свобода, спра- ведливість, солідарність, мораль, принципи і т. ін. І все ж таки, при чому тут соціал - демократія? - запитає читач цієї ре- цензії, або, може і самої книжки, у рецензента. А при чому тут Кандінсь- кий? - запитає у відповідь Рецензент у Mlle Хребтової. Цікаво, що вона на це відповість? Бегемот Замбезький, |
Avant propos |
|||