У краї голосуючих карток

    19 листопада 2003 Верховна Рада України 296 голосами прийняла довгоочікуваний закон „Про телекомунікації”. Проект на розгляд 13.02. 2003р. внесли народні депутати Луценко Ю.В. (СПУ), Пустовойтенко В.П. (НДП), Кухарчук М.А. (КП), Костинюк Б.І. (НУ) , І.Шкіря (РУ) (Зауважте, більшість „опозиціонери” – Б.З.).

Історія. Боротьба точилася навколо трьох питань. ПЕРШЕ: чи платити абонентам мобільних телефонів за вхідні дзвінки? У всьому світі не платять, але родинному бізнесу Кучми заборона такої плати нанесла б значні збитки. В результаті баталій, за якими слідкувала вся українська громадскість, премогли інтереси власників Кучма-Стару, або, як вважає пан Луценко, один із авторів і основних лобістів цього закону: ”вдалося досягти компромісу”. А саме: „Споживач має право не оплачувати послуги, які він не замовляв. Проте, якщо оплата вхідних викликів прямо передбачена договором на надання послуг, споживач повинен її своєчасно здійснювати.” Цікаво було б запититися у Соломона від СПУ: „А, що стаючи абонентом будь-чого, хіба ми автоматично не погоджуємось на умови оператора цього „будь-чого”?” А те, що ми можемо і відмовитись і пошукати де інде ми, і без цієї унікальної фрази, якось вже самі розуміємо.

ДРУГЕ принципове питання: хто буде призначати керуючий орган телекомунікаційного простору України – Національну комісію з питань регулювання зв’язку? НКРЗ має воістину безмежні та всеохоплюючі повноваження один перелік яких збільшив би цю статтю в два рази. В першому читанні бачимо, що: „ До складу НКРЗ входять п'ять членів, кожен із яких персонально призначається Верховною Радою України ” і, що „НКРЗ очолює Голова, який призначається Президентом України зі складу членів НКРЗ. ”Батьку нації такий бардак не сподобався і тому в другому читанні бачимо, що: „ До складу НКРЗ входять вісім членів: чотирьох членів НКРЗ призначає Верховна Рада У країни шляхом голосування і чотирьох членів НКРЗ – Президент України ”. Зайве й казати, що, як і раніше: „Голову призначає з їх складу президент”. Той хто думає, що Гарант цим вдовольнився, той не знає в якій країні він живе. В остаточному варіанті, який був проголосований 19 листопада, ми з радістю бачимо, що все стало на свої місця: „НКРЗ складається з Голови Комісії та семи членів Комісії, яких призначає за поданням Прем’єр-міністра України на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України ” .  

     Але „моніторити”, все рівно, будуть. Хто посміє заважати нашому рідному СБУ боротися з тероризмом в інтернеті? Ну, хто? Виходь!

„Сіно” – „солома”.   Протягом цього благословенного дня  листопада наші депутати, крім вже згаданого закону „Про телекомунікації” (далі – „сіно”) ощасливили свій електорат ще 90 законами та законопроектами. Розуміючи даремність будь-яких спроб охопити своїм заурядним розумом середнього українця цей титанічний труд, я зосереджусь лише ще на одному законопроекті - „Про діяльність у сфері інформатизації”(далі – „солома”) прийнятому у першому читанні. Чому „сіно” та „солома”? Та щоб навчитися розрізняти, бо ж, як ми побачимо далі, голосуючі наші депутати заплутались у „сіні” з „соломою” і вийшов якийсь суцільний „силос” прости Господи.

    Про „сіно” ми вже повіли нашим читачам, про „солому” скажемо дуже коротко наступнє: „Суб’єктам діяльності у сфері інформатизації”, - а до них чудесним чином належать і користувачі (!), - „заборонено розміщувати, розповсюджувати ... інформацію, що може зашкодити честі, гідності, або діловій репутації окремих осіб”. Упаси Вас Боже комусь сповістити що пан Янукович двічі судимий рецидівіст! За таку шкоду діловій репутації нашого прем’єра Вам буде непереливки. Хоча, хто його знає,  може воно тепер вже і не є шкодою, а навпаки рекламою ділової репутації достойника ? А ще заборонено „ розповсюдження будь-якої інформації за електронною адресою без згоди адресата ”. Отже перед тим, як захочете поздоровити знайомого з Різдвом Христовим не забудьте йому зателефонувати і запитатися чи він згоден отримати такого електронного листа. Хвала Богу телефонувати можна і без дозволу абонента, поки що. Та й взагалі: “Суб’єкти діяльності у сфері інформатизації зобов’язані дотримуватися достовірності, повноти та своєчасності інформації, що надається користувачеві”. Ось спробуйте йому щось „надати несвоєчасно”, або „неповно” – та краще вже взагалі нічого не надавайте і спіть спокійно.

Дійство. Обставини голосування по закону „сіно” і законопроекту „солома” достойні пера нашого великого співвітчизника Миколи Васильовича Гоголя. Але я не Гоголь і тому, разом з Висоцьким заспіваю:

    Другу арію, вже лежачому партеру, в театрі http://tymoshenko.com.ua заспівала прекрасна леді Ю.: „ Під час голосування за цей ганебний закон я дійсно була в Німеччині. Але ж, наскільки мені відомо, наша фракція на знак протесту проти обрання Генпрокурора покинула зал. Може так статися, що якісь картки залишились на місті, чим скорисувались "більшовики". І далі під плач падаючої додолу гальорки, додала: „Як Ви, певно, розумієте, навіть сама ідея про конт роль над приватним життям громаян викликає в мене огиду , (а думка про контроль над Мережою –  сміх)" з чарівною іронією закінчила дама незлі - ченного числа сердець, залишивши їм самим вирішувати про що йдеться, про „сіно” чи „солому”. Скорше за все і про те і про друге, отже за „силос”. .Як тут не пригадати указ Його Величності Петра Першого: „А боярам – в онлайні сидіти, щоб дурь кожного видна була!”- велика була людина, прости йому гріхи, Господи. 

    Та ті 18 карток, які забула фракція найчарівнішої українки, цим не обмежились. Вони дуже спритно перелітали з одних рук до інших і взяли участь того дня у 90 голосуваннях, і не завжди в унісон з „більшовиками”! Тільки в 46 випадках. А в 17 випадках не голосували зовсім. Найбільш капризною виявилась особиста картка міледі – тільки 35 разів погодилась на нескромні пропозиції пацанів.

    Героєм-любовником у цій опереті судилося стати югендфюреру укра - їнської молоді Андрію Шкілю (БЮТ). 

- Панове, депутати, ви обидва в попередньому вашому житті були журналістами. Як ви могли голосувати за такий закон?! – волає Ірина Халупа в прямому ефірі радіо Свобода до товариша  Голуба (КПУ) і геносе Андрія (йдеться про „солому”). 

- На жаль, сьогодні Інтернет стає ЗМІ, - бідкається таварищ молодості нашєй, - фактично через нього ми маємо абсолютно неконтрольоване поширення інформації! – додає вболівальник принципу партійності в інтернеті.  Далі ця жертва неконтрольованих абортів щось плете про тероризм і компромат – горбатого домовина виправить. 

- Пане Шкіль, коли Ви сиділи в тюрмі, Інтернет-видання зробили найбільше, щоб люди знали, що діється з Вами, з Вашими колегами і т.п. Ви також голосували за цей закон? – з якоюсь потаєнною надією в голосі питає пані Ірина. 

- Так, я голосував... – з нордичною прямотою підтверджує герр Югендфюрер, не усвідомлюючи, як підставляє свою прекрасну патронесу лідерку БЮТ і починає тиху ліричну пісню про те як він хоче сприяти ци вілізованій у рамках чинного законодавства роботі СБУ. Проспівавши перший куплет додає:  

- Плюс до того, що не буде в цьому законопроекті йтися мова про примусове розташування спеціального пристрою, тобто виділеної лінії, для представників СБУ провайдером. Цього не буде, - рішуче закінчує геносе Андрій, якось не помітивши, що останнє відноситься не до „соломи”, а до вже остаточно проголосованого „сіна”. 

- Подивіться мені в очі, пане Шкіль, - вимагае ведучий київської студії Данило Яневський і скажіть, Ви вірите в те, що СБУ в нашій країні буде звертатися до суду за дозволом? (очевидно йдеться про „сіно” – Б.З.) Це не все. Я хочу Вас запитати, а чому Ви так дбаєте про інтереси СБУ?  

- Ні, я дбаю про інтереси користувачів Інтернету , - тримає удар справжній арієць, - і проспівавши другий куплет своєї ніжної пісні закінчує знову про „солому”: ”Парламент і особливо ці три опозиційні фракції, які були, із “НУ”, тобто чотири – ніхто не віддасть свій голос публічно за законопроект, який би обмежив розповсюдження інформації, наголошую: інформації в Інтернеті”, - вишуканою українською мовою формулює свій футурологічний прогноз націонал-соціаліст з вищою журналістською освітою.  

   Намагання якось закликликати Югендфюрера дотримуватися елементарної логіки, а також наведення йому в якості прикладу мужнього визнання проколовшогося Соломона Луценко, успіху не мали: 

- Ні, ні. Геносе Луцен ко підходив до мене особисто і казав: "Андрій, проголосуй , о-о такий законопроект! Я гарантую. О-о такий законопроект!”- продовжує закладувати своїх колег недовчившийся провизор очманілій ведучій (мається на увазі „сіно”). І, щоб вона вже до кінця передачі до тями так і не прийшла, додає:

- От я приїхав з Чехії, де Інтернет безкоштовний...
- Де Ви таке чули?! Де Ви таке бачили?!- ледь не плаче в празькій студії нещасна ведуча.
- Ви платите і за Інтернет, і за користування телефоном під час? – починає свій допит герр Югендфюрер.
- Звичайно!
- Ні, не думаю, - закінчує діалог з недолугою пражанкою геносе Андрій.

   Решту часу останній український фашист знову присвятив своїй ліричній пісні про миле його серцю СБУ, десь по середині втім запевнивши, що справжні арійці завжди шифрували і будуть шифрувати свою електронну пошту!

    Згадався такий далекий, але незабутній 90-й рік, гарні восокоякісні листівки, розклеєні по всім більшим містам тоді ще залежної України. На листівках Дмиро - в фас, Андрій –  у профіль, такі молоді і такі харизматичні, у коричньово-чорних кольорах, зачіска  а ля Grosse Führer , а десь на задньому фоні ледь проступала посмішка чеширського кота - Євгена Кириловича. Ех ...  

Фінал. Та картки все ще гуляли. Наступнього понеділка 24 листопада  в уже знайомому театрі, що на Лесі Українки, вивісили оголошення перепрошуючи глядачів:  

- Шановні друзі! Вибачаюсь за запізнення, адже тільки но приїхала з Верховної Ради, де зараз наша команда робить все можливе задля відміни антинародного закону про свободу слова в Інтернеті. Це питання неймовірно обурює мене, ще й тому що картками нашої фракції цинічно скористались. 

    Публіка у предчутті продовження минулотижневої вистави почала напирати до рампи в очікуванні подальших одкровінь. Особливо зацікавило любителів легкої камерної музики, що то таке „Закон про свободу слова в Інтернеті”? Бо ж ні в „сіні „  ні в „соломі” нема слів ні „свобода слова” ні „Інтернет”. Міледі вибігає з мерса, стрімко вилітає на сцену і приємним мецо-сопрано наполягає: 

 - мої депутати віддали картки „більшовикам” і пішли в буфет,  

вже забувши, що в минулу середу це називалося „покинути зал засідань в знак протесту проти обрання Генпрокурора”. 

    От теперича все стало на свої місця. Бо ж дійсно, згідно стенограми голосувань: 

1) об 10:11 у вівторок 19 листопада 17 карток лицарів БЮТ дружно „не голосувало” за уркагана Гену Васильєва смотрящім по Генпрокуратурі. А одна таки врізала йому „проти”. 

По цьому пішли в буфет, а картки віддали „більшовикам” за непотріб - ністю. 

2) оті кляті 18 карток в руках тотих „більшовиків” об 11:47 не забажали голосувати за „солому” за ту саму, на якій проколовся Соломон разом із усією своєю фракцією. То ж СПУ ще житиме і житиме в лиці своїх прийдешніх поколінь. 

3) Потім пообіді, в 16:37 з’явився герр Югендфюрер і силою свого духу, натхненного гарантіями геносе Луценка навів Ordnung в рядах розімлівших було після десерту карток і 14 з них проголосувало згідно з волею геносе Андрія за „сіно”, 4 правда не злякались і участі у голосуванні не взяли. Зайве й казати, що фракція проколотих гандонів також підтримала законопроект свого Соломона. 

   Дивлюся я на ці дивні діла Господа нашого і думаю, а чи не піти нам усім, друзі, разом до міністерства оборони і не сказати: „Євгене, де ж ти свої досьє закопав? Невже з собою на той світ забрати хочеш? Давай но їх сюди, пухнастенький!”  

А ні, то буде як в Тбілісі! 

Бегемот Замбезький.

P.S. Ну, от, сталося як в Тбілісі! Навіть краще. Та карткам на це начхати. Вчора картка вірного лицаря міледі Санчо Турчинова вперо голосувала за звільнення з СІЗО Різака та Колеснікова. Цікаво, а що Санчо з цього приводу думає? 20.05.2005р.

 http://www2.pravda.com.ua/archive/2005/may/18/5.shtml

"Сіно"-"солома"

Дійство

Фінал

Беспалий Б.Я. Borys.Bespalyi@ rada.gov.ua

Проколовшийся Соломон

Міледі онлайн 19.11.03  

Жертва принципу
партійності в
Інтернеті  

Югендфюрер на Свободі 20.11.03