|
|
Не треба нам хліба -
дайте роботи,
не хочемо сонця -
нам партія світить!
(Країнська народна мудрість) |
| |
Минуло вісімдесят років
з тих пір, як сонечко зайшло
і понад обрієм за степом
червоне зарево зійшло.
Що відродилося - спалило,
що підросло - серпом скосило,
що встало з під землі гуртом -
назад забило молотом!
І розтіклося, розбіглося,
в усі щілини залилося
червоно-синєє лайно,
що рай на землю принесло.
|
|
|
|
Не принесло - пообіцяло,
про це ніколи не згадало,
а хто хотів їм нагадать,
той був для них "фашистська блядь".
А блядь потрібно покарати:
зтерти у порох, розстріляти,
у тундру сіяти послать,
уран примусити копать.
Тож на кістках "фашистських блядей"
майбутнє світле ми звели,
народів братство збудували,
втомились і той храм знесли. |
|
|
|
Бо так вожді нам наказали,
що їх на шиї ми тримали,
любили щиро, шанували
і їх бо ж слухалися ми!
Вожді маленькі і великі,
що були трошки розумніш,
щоб не кидатися на ніж
з бандитами заклали кіш.
Вони ж при владі і до нині,
рихтують церквоньки святі,
й на шеї їх апоплексичні
попи навісили хрести.
|
|
| |
А в'язні піонерських шортів,
та жертви масових абортів
все діаматом розмовляють
та на Будьоного чекають.
Ось він на білому коні
верне, мов у рожевім сні,
нам секретарки, кабінети
та колективнії мінети.
І будем знову керувать,
на партнавчаннях баб топтать,
а хто посміє рай згадать,
задавим як фашистську блядь! |
|
| |
..............................................
..............................................
|
|
12.06.01
До
наступнього вірша: "Чоловік Жінки
Реформатора"
До
попереднього антракту: "Танго на снігу"
Назад до Змісту Містерії
|
