| |
М'яч над сіткою злітає,
пас короткий і стрибок,
Voland стрімко нападає,
імітує швидкий крок.
А удар, який удар!
Божий в цього хлопця дар!
Як би я отак стрибав,
я б перо своє відклав.
Та не дав Господь стрибати,
й горю щоб запобігать,
будем Воланд разом грати:
ти стрибать, а я писать. |
|
| |
Ой, хотів тобі сказати
(ніде правдоньку сховать),
що до тебе свою жінку
починаю ревнувать.
Каже клята кожні свята,
що втомилась як проклята,
лупить мене, як вар'ята
і кричит жона заклята:
що якщо я буду спати,
справи, бізнес забувати,
бегемотиків візьме
і до Воланда піде! |
|
|
От, дивись, товста звірина! -
та й в екран копитом пне,
глянув я, а з лімузина
видно Воланда лице.
Ти сидиш, такий хороший,
сивуватий та пригожий,
усміхнений - не сумний,
не старий - не молодий.
До президії сідаєш,
на годинник поглядаєш,
Voland-больний наш, авжеш,
і догани роздаєш.
|
|
| |
Ось встає якесь Гаврило,
ти кричиш: "Ату його!
Скільки ти, свиняче рило,
у пенсійний донесло?
П'ятдесят всього, ти що?
BMW тобі нащо?
По нужді спішиш ледащо?
Ні, посидь-но поки що!
Той нещасник аж спотів,
вже серйозно захотів,
ти йому: "Сиди дурило!" -
щоб ще більше закортіло.
|
|
| |
І коли тримать незмога
пропонуєш допомогу:
"Доложи іще пів-літру
та іди собі до вітру!"
Засміялася дружина:
"Ну і Воланд, молодчина!
та з таким у решті решт,
у шалаш і в той втечеш!"
Хтось там мерсика купив
в нім до Воланда приїхав,
певне кришею поїхав,
ябо вчора перепив.
|
|
|
|
Ти йому: "Ну як там справи?
Ой, і миле ж це авто!
Алюміній весь продали?" -
запитаєш ти його?"
Так, - тобі доповідає
і ключем на пальці грає, -
робітництво все що є
керівництву віддає.
Мерс, наш дружній колектив
щирим серцем, без бахвальства,
для коханого начальства,
одностайно прикупив.
|
|
| |
"Ну, а як там по зарплатам?
Платиш їх, коли і що?" -
запитаєш ти, як брата,
трішки зморщивши чоло.
"Та працюєм, ось міркуєм,
людям твердо гарантуєм,
в двадцять першому сторіччі
за двадцяте заплатить,
i щоб більш мені не жить,
якщо я у двадцять друге
з двадцять першого удруге
щось візмусь переложить! |
|
| |
- Ключ якийсь в тебе незвичний!
Дай поглянуть на нього.
- Ну, а як же - акустичний!
Та беріть, мені чого!
Ось ти ключика береш,
до стола собі кладеш,
то ж додому, - хлопу кажеж, -
на таксі собі підеш!"
"Ой, навіщо на таксі?
Та ні, дякую, мерсі,
не ганьбіть, бо ж на заводі
засміють мене усі!" |
|
| |
Ти йому: "Ну все, не плач!
Посміявся я, пробач,
якщо трішечки проплатиш,
то поверну відкривач".
На дивані, як пружина,
не сидить - стоїть дружина!
Мліє бідна, як дівчина
і кричить: "Оце мужчина!
Я ж з тобою, дурачина,
вдень працюю, як машина,
а ночами, обормот,
ти хропиш, як бегемот!"
|
|
|
Розпалилася дружина:
"Діжку куплю ще й мітлу
Що розлігся? Ти ж мужчина!
От по світу полечу!
І не буду більше прати,
буду Volanda кохать,
ну а ти, поет проклятий,
можеш далі з кріслом спать!"
Добрі люди, що робити?
Треба гроші зароблять,
то ж прийдеться з крісла встати -
й про фінанси заспівать.
|
|
| |
...............................................
............................................... |
|
До наступнього
вірша: "Фінансовий
романс"
До попереднього вірша:"Футболісти"
Назад до Змісту Містерії
|
