Вірш шостий: ТОВАРИШ  МАЙОР  
     
  LXXII  

Ну от, знайшли якесь там тіло,
на те в нас кажуть на верхах, -
па-а-думаєш велике діло,
щодня знаходим чийсь-то прах!

І не один, хто їх рахує?
Ось кажуть шість? Що ж може й так.
Ніхто їх в нас не ексгумує,
зариють хутко, просто так.

Зарили би і ці останки,
якби не клятий той Майор:
вставав щодня і з позаранку
писав Пахана "разгавор".

  LXXIIІ  

Розігрував з себе героя,
маг під дивана заховав,
хотів продати до Плейбоя,
(вже гонорара рахував),

статеві подвиги та чини
немолодого вже козла.
Чи, може, іншії причини
вказать уява б нам змогла?

Хоча, чому лише уява?
Згадаєм віщії слова, -
кому ця вигідна забава
отой і справі голова.

  LXXIV  

Ми знаєм - Паша1 занудився,
Майору добре заплатив,
хай той верне йому любимця,
щоб з преферансом підсобив.

Або Міледі2 підпустила,
зелених трішечки дала, 
не знати чим вже задобрила,
хоча, напевне не вона.

От Avocatto постарався,
хотів Вітця перепродать,
сексот він був і ним зістався
і мусить ласку відроблять.
  LXXV  

Але чого тепер бузити?
Поклав він пристрій під кровать,
запізно пацани вже нити,
бо записав ..., благая мать!

І щось про "срань", і щось про" блядей",
когось за яйця там піднять,
кого прижать, розп'ять чи "на хуй"
для інтересу покидать.

А цьому руки відірвати,
ще й щось там приватизувать,
комусь там акції віддати,
та й золоту іще додать.
    LXXVІ  
 

Суддю підвісити за яйця,
бо в суд насміливсь викликать,
сиди, мовчи, не зазнавайся,
бо повисиш "судійська блядь".

А тих голів усіх колгоспів,
щоб справно їм голосувать,
усім селом за Батька поспіль, 
то їх податками прижать.

Цю делікатну дуже справу
щоб Азар-хану доручить,
Мочила також має право
команчів степом напустить.

  
  LXXVII  
А Діамантовій Перуці
за турбо-газові яйця,
звелів тримать в їжачій руці
малютку Жану, ту що "бля".

Бо хоч висить на ній юбчина,
в народі кажуть, що вона
єдина в уряді мужчина,
дожились хлопці, слів нема!

Отак бубнив до диктофону
той, перед ким лежим ми ниць,
як саксофон вторить тромбону
співав державних таємниць. 

  LXXVIIІ  
  Віддав дідусику Морозу
Майор цю погань і злиняв,
забрав сім'ю в важку дорогу,
бо "падла", чорт би його взяв. 

Там десь комп'ютером розжився,
і так, ти знаєш вже читач,
якої зради допустився,
як зсучився отой шмаркач.

Такої зради світ не бачив,
продати нації Вітця!
Два роки Класика дурачив -
писав народного співця.

  
  LXXІX  
  І я, як він, утну те саме, 
у Інтернет запхну памфлет,
можливо час колись настане
і люди скажуть, що поет.

І розпливеться він в ефірі,
хоча, ну як мені узнать
чи він розважить будні сірі,
чи буде хтось його читать?

Читаче, милий, не лінуйся
поету правду відписать,
зайди на сайт і замельдуйся,
а може що-небудь порадь.
  
  LXXX  
Ось і гарантівські сонети,
чи скорше хворого хорей
несуться з ревом по планеті,
як цуг згвалтованих коней.

Бо ж має доступ в Інтернети
тепер уже усяка "срань"
й Пахана слухає сонети,
устав з похмілля в темну рань.

Вмика процесор, монітора,
колонки підло приєдна
і слуха знову, як учора
що Президент нам промовля.
  LXXXІ  
  А у сонетах рідний Тато
вождя команчів спонука,
чеченцям князюшку віддати,
нехай попросять викупа.

До гір кавказьких запустити,
роздіть і "на хуй" посадить.
Мочила також хоче жити
і чемно Класику вторить.

Чи дати викуп, то не чути,
того Мочилі не казав,
диск закінчився може бути,
цього Майор не дописав. 		 
  LXXXІІ  
От ви скажіть, ну що робити?
Всіх фігурантів посадить?
На нари спати положити?
Та хто ж посміє це зробить?!

Єбенька може, Єбіходка,
Гайсуня, Пень, чи то Тарган3?
Та ж їх усіх кормив наш Льонька,
він солі з ними з'їв казан!

Вози зеленої капусти 
зжерли султанові козли,
попали в бочку, як лангусти - 
на дисках також є вони.
  LXXXІIІ  
Спочатку воїни злякались,
Гарант помітно постарів,
кудись з ефіру поховались,
а він забув дванадцять4 слів.

Мочила десь пропав, нервозний,
на лікарнянім зимував
і до відставки пір'єносний
ознак життя не надавав.

Єбня - нащадок Цицерона,
і слова два не міг зв'язать,
забув любимець Соломона,
як ази-буки відрізнять. 
  LXXXIV  
Зате не втратив дух апача
вожд Діамантова Рука.
той, шо камінці неледачо
через Бориспіль протяга.

Авторитетом він розжився,
у пацани пробрався враз,
як з діамантами возився,
через столичний перелаз.

З Політтехнологом чубився
за право зброю продавать,
ніде, ніколи не учився,
хіба, як краще настучать. 
  LXXXV  
  Коня чим скорше він сідлає,
та й на Базарище жене,
а там на вишку вилізає
і так базарчик свій веде:

"Та ж депутатську  вашу мати,
як сміли ви таке збрехать?!
Ви що, забули вже тридцяті,
чи сімдесяті нагадать?

Забули вже де ваші мами
баланду жрали залюбки?
І де трамваєм5 їх імали
на пересилках зечуки?!

  
  LXXXVІ  
Ви що, за десять літ забули
хто з нас державу боронить,
хто честь і совість? Певне чули!
Кому і рук не треба мить?!"

Так, так апаче, пам'ятаєм,
оті блаженнії роки,
мільйони жертв не забуваєм,
чесали їм чорти боки.

Коли ви всіх нас постріляли,
і на диявольськім пиру
жінок і доньок гвалтували 
в ім'я потійського гуру.
  LXXXVIІ  
Коли з осель повиганяли,
що вам сподобались самим,
а нас до потягів кидали
щоби розвіялись як дим.

Дітей на вулицях лишали
під смітниками подихать,
а немовлят в доми здавали
де їх навчили забувать.

Не було де від вас сховатись,
повсюду шниряли носи,
одна віддушина - зібратись
й співать тихесенько пісні.  
  LXXXVIІІ  
  Тепер ви всі порозділялись,
хто демократ, хто комуніст,
по різному поназивались:
хто трудовик, соціаліст;

а хто Гарантом підробляє,
він по малявам в нас завгосп;
хто нас технічно захищає
і продає, як свій колгосп.

Ще й відчайдушно не пускає,
все те, що все своє життя
не каючись і не вагаясь,
він захищав до небуття.

  
  LXXXІX  
  А хто й апачем залишився,
нового тотема дістав,
у своїх жертв крові напився
та замість них під прапор став.

Всі ви однаково ублюдки
і доки чорт вас не візьме,
КПРСу проститутки,
в Країну щастя не прийде!

Не буде волі бо сексоти
пролізли вгору, як щури,
а їхні справи технокроти
у свої нори затягли.
  
  XC  
Не допоміг вождю апачів
його порив, не пронесло,
і не спасло вождя команчів
трезубом вишите сідло.

За те що Князя відкопали,
злетіли, як хто не просив,
і що Майорика проспали
Гарант засранцям не простив.

Йому й Мочилі я не заздрю,
бо ця  подвійна їхня гра
на ешафот веде, не в лазню,
та й не скінчилась справа ця!

 
  XCІ  
  .........................................
.........................................

 

* 1. Див. Дума про козака Пашу в цьому Памфлеті. 
   2. Причина виникнення вендети між Паханом і Жанною (вона ж Міледі)
       згадана в вірші "Вендета" в поемі "Жанна д'Арк".
   3. Більше про цих яничарів можна прочитаті в вірші  
       Яничари в "Записках Бегемота".
   4. Дванадцять слів з лексикону Гаранта наводяться
       у вступі "Передмова про "Держмову"  до цього памфлета.
   5. Вид "впорядкованого" групового згвалтування, що практикувався
       на пересилках в сталінські часи.

         До наступного вірша: "Карнавал абсурду". 

         Назад до вірша Грузинський Князь

         Назад до Змісту Памфлета    

        http://krainachudes.com