ТИХЕ СЛОВО ПРО ДЕРЖМОВУ
   XVI  
Ось Віллі, бардом щоб назваться,
коли про Гамлета писав,
то тисяч кажуть зо дванадцять
словес віршами наспівав.

Гарант1 освоїв теж дванадцять,
зернин відсіяних з плевел:
"фашіст", "павесіть", "срань", "за яйца",
"падонок", "падла", "абарзєл".

І "сучку" рудий "нелюд" знає
ще й трійцю лагідних словець,
що ними речення вінчає,
як не збігаеться кінець.

XVII   
Та що там довго мудрувати,
візьму одне з них, що на "...ядь",
його ж бо легко римувати,
нема що вставить - кажеш "блядь".

Якщо ж до "бля" укоротити,
як то гарант уподоба,
тоді вже зовсім легко жити,
що друге слово - кажеш "бля".

Гірка козацькая скорбота,
зозуле, пташенько моя,
скажи, терпіти скільки років?
Кукує: "Ще потерпиш, бля!"
XVІІІ
То що за мова? - запитають,
невже нічого більш нема?
Та ні - ми їм відповідаєм,
еліти мова -  фєня ця.

А наша мова солов'їна
віка в народі прожива,
ми нею пісню тягнем сумно,
коли терпіти сил нема,

поему тихо заримуєм,
і кажуть люди, що вода
несе її і водограєм
та мова в море доплива.

   XIX  
Недавно стала ще й державна
і хто в політику стриба
на ній щороку мусить вправно
співать Вербицького хіта.

Підеш Славутою по стронцій,
а там і Промінь тя впіймав,
пролазить вухом глас народний
отих, що ніби-то обрав.

Ревуть та стогнуть без емоцій,
хто слово взяв і хто не взяв,
а ти, якби не був голодний ,
живіт напевне б надірвав.
XX
Звернув до кнайпи сендвіч з'їсти,
воно ж тебе наздоганя,
мозги замішує на тісто
і так із самого рання.

То все пусте, - дружина каже,
весь день ти віршики писав,
на хліба твір твій не намажеш
і в друк його ніхто б не взяв!

Ну що ж, це правда, з цим я згоден,
писав, для чого сам не знав,
писав тому, що був не годен
буть свідком Папіка забав.

   XXI  
Нехай ніхто не прочитає,
нехай на сайті пропаде,
та хай душа більш не страждає,
собі хай спокій поверне.

Підем читаче, погуляєм,
згадаєм постаті сумні,
як буде дяка - заспіваєм,
а як не буде - тоді ні.

Почали з Паші-козаченька,
продовжим далі з Паханом,
багато їх на тілі неньки
їдять капусту з цим козлом.

  XXII  

Козел цей в нас співець відомий,
а ще до того гітарист,
виводить "Кльон ти мой зельоний"
і хриплий добавляє свист.

Ось знову рудий Леонідас,
Hennesy пляшку пропустив,
вірша про власную планіду
в селектора заголосив.

Гітари струни він гвалтує,
слова в гарячці забува,
за партминулим засумує
та рими матом замика.

  XXIII, XXIV  


1 Пахан, він же Папік, Гарант, Класик, 
    Батько нації, Отець. 

До наступнього вірша: "Пісня Пахана"
До попереднього вірша "Дума про козака Пашу"
До змісту памфлета

 

До титульної сторінки сайту

http://www.krainachudes.com