8 квітня 1997р. Читав сьогодні  The Wall Street Journal¹, товариш з МЗС притарабанив, і гордість мене весь вечір, як на крилах, підіймає! Наш "ЄЕСУ" вже на початку 1997р. контролював кілька банків, зокрема “Південкомбанк” та “Слов'янський”, маємо акції в десятках підприємств металургії та машинобудування - всюди де є потреба в газі, володіємо третьою в Україні авіакомпанією “ЄЕС-авіа” і другим по величині Дніпропетрівським аеропортом, приймаємо участь   у розбудові Турецьких та Болівійських газових магістралей, контролюємо ряд регіональних та національних газет та видань. Та вони ще й не все знають, у нас і телекомпанія є, "ЮТАР" називається,  і столичну газету "Вечерніє весті" тримаємо. Ось Харцизький трубний на безконкурсній основі скоро приватизуємо - все вже домовлено. І це все за один рік, з нуля! Бо що таке $10млн? На це і одного літака не купиш! Вони там правда ще якусь дурницю приписали, буцімто бл. принц  Павло в 1996р. дістав не менш ніж $72млн прибутків від Українських  держпідприємств, які, через зареєстровану на Кіпрі Somolli Ent. Lmt надійшли на його, принца Павла два рахунка в Швейцарії. Після чого  ці гроші були переведені в Антігуа. Тут одна брехня перекриває іншу.  "Somolli" на той час в Україні вже не працювала, а працювала наша  "ЄЕСУ" з лондонським капіталом UEI Lmt в особі бл. Еркюмента. Це  по-перше. По-друге, якщо навіть і припустити, що бл. Еркюмент/UEI є  насправді бл. Гравець/Somolli то уявити собі, що бл. лицар Єрусалимського Храму міг переказати голові радгоспу ТАКІ бабки може лише The  Wall Street Journal з його бездоганною діловою та фінансовою репутацією.

10 квітня 1997р.  Той же товариш приніс мені учорашню The New York Times², яка пише що бл. принц Павло володіє часткою в "ЄЕСУ" в 5% , що   дає прибутку  $200 мільйонів на рік. Їй вторить якась Finansial Times. Боже, та вони зовсім якісь дурні там у Нью-Йорці та Лондоні, і міледі недарма завжди каже, що вона не хоче "коментувати плітки Finansial Times" її, особу знатну і благородну, "абсолютно не цікавить, де там який процес  іде. Ніяких відносин між "ЄЕСУ" і принцем, крім офіційних, не було, це  однозначно. Забудьте про це!  І припиніть коментувати те, що називається провокаціями³!" Ось так завжди говорила і завжди буде відповідати на подібні закиди міледі Джулія - милостива наша пані. Все ж росписано - хто якою часткою володіє. Лондоно-кіпріоти мають 85%, Єрусалимський Храм - 14%, а московські Об'єднані Енертики - 1% в особі леді Джулії.  Де ви бачите тут 5%, йолопи? Хоча я скоріш можу собі уявити, що принц Павло якоюсь там дещицею в "Somolli" таки володіє і це він свої бабки перевів з Кіпру в Антігуа аніж діждався  чогось такого від бл. Гравця.

22 квітня 1997р. 25% процентів безхозного газу розкиданого полями та балками Полтавської та Харківської сатрапій королівства теж потребують хазяйського ока. Різні там "Полтавагаз" і їй подібні державні компанії роками, а подекуди, і десятиріччами ведуть розвідку родовищ, складають карти залежів газу і таке інше. Коли розвідка родовища фактично завершується Комітет по надрам Його Величності припиняє фінансування якоїсь там "Полтавигаз" і ці жебраки вже не мають коштів навіть на проведення чергового розвідувального буріння. Приймаючи до уваги незадовільний стан робіт цієї компанії Комітет по надрам приймає цілком логічне і обгрунтоване рішення анулювати ліцензію "Полтавигаз" на розвідку і видобуток газу з цього родовища і видачу відповідної ліцензії приватній компанії (ну, не будемо тикати пальцем якій). Ось таким чином ми, відверто кажучи, собі в збиток, піднімаємо, такий стратегічно важливий, видобуток газу на теренах нашої милої Ойчизни. Нема чого й  казати, що такий делікатний бізнес потребує щирого взаємопорозуміння всіх учасників, як приватних так і державних.

10 червня 1997р. Погані наші справи. Ці клоуни в Дворянському Зібранні, якийсь Григорій, закидали контору на Різницькій своїми дурацькими запитами, в яких дійшли до того, що стверджують, що це наша пані прекрасна леді Джулія, а зовсім не лицар Єрусалимського Храму, давала хабарі бл. принцу Павлу в обмін на ліцензії на торгівлю газом. І що сума становить як раз ті самі $72 млн. Це вони The Wall Street Journal почали читати, до The New York Times ще не дійшли і тому все наплутали. Але це все дурняк, контора на Різницькій The Wall Street Journal не читає. Вона сама пише і коли вже щось напише то хоч смійся, хоч плач і серйозні  пацани на цю літературу уваги не звертають. Все це немає значення. У  нас в королівстві значення має лише те, що думає і каже наш Cюзерен. Так ось, поганим є те, що наш Cюзерен останнім часом вже відкрито висловлює своє монарше незадоволення бл. принцем Павлом і це зрозуміло.  Бо голова радгоспу на всіх кутах патякає, що він вже міліардер, дурень! Хіба ж може таке сподобатися парторгу, якщо той ще тільки міліонер?  От брав би приклад з нашої Джулії, скромна, лагідна, більш ніж за $30тис. сережки собі ніколи не дозволить. Та й кожушка більш ніж за $55тис. нізащо не вдягне, як її не проси! І це жінка! Та їй і за сто мільйонів проститься (не за міліард звичайно). Та вона і в цьому ніколи не признається і гроші з овшору до овшору через США та Швейцарію переказувати не  буде. Бо там за межами овшорів банкіри вже забули, що честь жінки полягає в її репутації, лицаря - в його слові і ділі, а банкіра в дотриманні банківської таємниці своїх клієнтів.

Примітка. Радгосп - ранньофеодальне сільське господарство, в якому смерди позбавлені будь-якої власності і живуть виключно з милості і на  подаяння від барона - голови радгоспу. В наш час замінене на прогресивну форму феодальних відносин - оренду (тим же бароном). Парторг  - голова локального осередку (регіменту) Партії. Відповідав за дотримання уставу Ордену в своїй установі (регулярних молитв во славу Святої Трійці, непохитність у вірі в чистоту Непорочного Зачаття, тощо)  - Б.З.

25 червня 1997р. Сюзерен в ультимативній формі зажадав від принца Павла свою королівську частку в бізнесі царя Соломона. Королівська частка, як відомо, складає 50%. Моя і Джулії позиція - треба ділитися. Павло категорично проти і заявляє, що він за 50% скине цю руду мавпу в болото і сам стане Сюзереном.

12 липня 1997р. Сталося так як і очікувалося, Сюзерен зняв бл. Павла  з посади принца "за станом здоров'я" і відправив на заслання сатрапом Дніпропетрівської сатрапії. Гніву Сюзерена не було меж і тільки серцевий напад, що стався зі Світлійшим та його тривале стояння на колінах в королівських передпокоях⁵ завадило іншому формулюванню королівського указу про опалу. Прибувши на місце, Павло одужав, виплатив  пенсії пенсіонерам, пообіцяв підвищити стипендії студентам, зарплати черні та й оголосив Хрестовий Похід за визволення Гроба Господня від рук Узурпатора. Хай собі іде.

13 липня 1997р. Сюзерен висунув аналогічні до попередніх вимоги тепер вже безпосередньо до міледі Джулії.

13 серпня 1997р. Сьогодні стався чорний день в моєму і, як я думаю, Джулії житті. Міледі, благородні Санчо Панса, Чайка, Ельяшкевич відновили усіма забутий Орден Лицарів Святого Граалю і приєдналися до екс-принца у Хрестовому Поході проти Узурпатора Гроба Господня. І це при  тому, що у 1994 році цей самий Орден Св. Грааля, що налічував трохи  більше 1 тис. лицарів, активно підтримав нашого Сюзерена, коли він  був кандидатом на трон проти першого українського Сюзерена.

   Орден Св. Граалю має довгу і славну історію. Він був заснований ще 12 грудня 1993 г. у Дніпропетрівську зусиллями бл. Санчо Панси, що заслужено був обраним цього дня головою політико-економічної Ради Ордену. Були прийняті програма та статут Ордену. Зазначено, що своїми моральними попередниками Орден Грааля вважає численні доісторичні “Громади”, біля витоків яких стояли Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Михайло Старицький та інші, святі для кожного щирого українця, постаті. Серед членів першої політико-економічної Ради Ордену ми бачимо представників таких славетних дворянських родів, як Деркачі (бл. Леонід), Гурвіци (ребе Едуард), Тигипки (преп. Сергій) та інших - гордість і честь оновленого Королівства!

14 серпня 1997р.  Відповідь Його Величності не забарилась. З коротким проміжком у часі в ідбуваються гучні відставки генерального прокуратора бл. Генадія Ворсінова, міністра енергетики та електрифікації Його Милості Юрія Бочкарьова та інші удари.

15 серпня 1997р. Всевишній на страшному суді буде мені свідком, що я доклав усіх можливих зусиль, аби відвернути благородних лицарів від цієї згубної та недостойної дворян справи. Коли ж я побачив, що мої аргументи не знаходять відгуку ні в серцях ні в головах мілордів я з удесятиренною відвагою та рішучістю спробував переконати даму свого серця не приймати участь у цьому починанню, а висловити, як то личить шляхтянці, покірність та відданість Правителю. Мої аргументи справили враження на міледі і я був, уперше за роки свого відданого  служіння, удостоєний приватної авдієнції, під час якої, леді Джулія виявила до мене беспрецендентне довір'я і виклала ясно і відкрито свої аргументи. Виявилося, що за цей місяць, що пройшов після відставки  принца Павла, новий принц безпідставно анулював наших 26% акцій  Харцизького трубзавода, що нагадаю, належали нам по праву в результаті безконкурсної приватизації та ще й звинуватив нас в заборгованості перед "Укргазпромом" на $42 млн. Крім того Його Світлість новий принц Пустопорожненко позбавив нашу корпорацію подакових привілеїв, що були нам милостиво подаровані ще Його Світлістю бл.принцем Євгеном по милостивому клопотанню тоді ще віце-принца бл. Павла. Розглядалося питання про позбавлення корпорації прав на приватизовані на пільгових умовах підприємства – численні заводи і фабрики планувалося розпродати, і на отримані гроші провести розрахунки з Імперією за газ по контрактах, підписаних "ЄЕСУ". На довершення всього проти міледі знову було порушено кримінальну справу – за фактом приховування великої суми валюти під час перетину кордону (те, про що я завжди попереджав!).          

21 серпня 1997р.  $42 млн.для корпорації з річним прибутком в $4 млрд. -  це ж курям  на сміх! Просто причіпка шмаркачів, які нічого кращого наразі не встані придумати. А от Харцизький - це удар ... Без монополії на труби великого діаметру нашим планам по досягненню домінування на просторах центральної Європи приходить кінець. І, все ж таки, на мою думку краще було б перечекати. Дати Сюзерену набрати і собі міліард - другий, відновити гарні стосунки і ...   Хіба ми перші? Он Фіма-шахтар, колишній в.о. принца, куди втік на початку? аж в Єрусалим! А потім покаявся, підніс, як то годиться, хазяйську частку і тепер знову, ну не скажу щоб на коні, але і не під копитами: володіє славнозвісною шахтою ім. Засядка і ще дечим на старість запасся. Міледі уважно вислухала мої аргументи  і я відчував, що була ними майже переконана. Але, і це кара Твоя Господи, жінка сказала в ній таки своє останнє слово: "Та щоб я, цій бл.,   віддала ще й труби?! Барона їй мало, ку..ві?" Все, тут я зрозумів, що  перехилити таку рішучість не всилі. Ставши на коліна перед своєю  пані, я поклявся, що з цього моменту забуду свої сумніви і віддаю своє життя в її повне розпорядження. Прекрасне обличчя Джулії стало ще  прекраснішим у цю хвилину і моя відданність була нагороджена чистим і невинним поцілунком найкращої з жінок.