ПЕРШІ ДВА суттєві моменти знаходимо у 2-му розділі:

"Запропоновано замість бюджетоформуючих податків (ПДВ та податку на прибуток) запровадити податок на кредиторську вимогу з основною ставкою 10% від бази оподаткування та ввести єдину ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10% " (Кінець цитати - Б.З.)

Момент 1-й. Він озвучений у другій частині наведеного речення. А саме, автор пропонує ввести єдину ставку податку на доходи фізичних осіб, зауважте - тільки фізичних і ніяких інших! Але ж у нас в Україні, на відміну від розвинутих держав з ринковою економікою, фізичними особами рахуються тільки наймані працівники та підприємці - фізичні особи (себто підприємці без створення юридичної особи). Ну от, і скільки податків збирається внести до держбюджету здобувач із зарплат найманих працівників та тих недолугих підприємців які при таких чудесних законах залишаться "без створення юридичної особи"?

Момент 2-й. Він започаткований на початку вже процитованого речення де йдеться про такий собі "податок на кредиторську вимогу" (далі ПКВ). Що ж це таке? Читаємо: "Об'єктом оподаткування цього податку повинні бути кредиторські вимоги, що виникають з угод або прирівняних до них операцій, зокрема вартість реалізації товарів  (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбаних, в тому числі товарів (робіт, послуг) з частковою оплатою та їх передачу без оплати. Оподаткуванню цим податком  підлягають операції, що здійснюються згідно з договорами обміну, дарування, які передбачають передачу права власності, розпорядження або користування товарами, а також  відчуження результатів робіт (послуг) тощо. Вартістю угоди вважається грошова маса  або вартість товарів (робіт, послуг), які отримує (передає) платник податку при виконанні  угод (операцій), що є об’єктом оподаткування. Відпускна ціна продукції, послуг,  робіт  (або ціна придбання)  Ц_в повинна містити в собі величину нарахованого на вартість угоди (Ц_ор) податку на кредиторську вимогу (ПКВ): Ц_в=Ц_ор+ПКВ. Для того, щоб ПКВ не став фактично податком з обігу (реалізації)  засобом збільшення  витрат, пов’язаних з резонуванням податкової складової ціни, та не призвів до значного подорожчання матеріалоємної продукції, пропонується зменшувати відпускну ціну  на величину сплаченого ПКВ при формуванні матеріальних витрат, включених в ціну: Ц_к=Ц_в-З_пкв    де  Ц_к - кінцева ціна реалізації продукції (товарів, послуг),  З_пкв - величина сплаченого   ПКВ при купівлі складових собівартості продукції. "    (Кінець цитати - Б.З.)  

Отже, оподатковуються лише доходи фізичних осіб (підприємств - ні!) по фіксований ставці в 10% , а ПДВ замінюється на ПКВ -  дуже на нього схоже, але універcальне і  теж на рівні 10%. Ось так. Якщо батьки залишили молодим у спадщину квартиру - єдине, що ми жебраки ще маємо, і ціна її нехай $20.000, то ті нещасники мають заплатити $2.000, а це їх зарплата за три роки! Якщо газовий трейдер купив газу в Узбекистані на 1млрд. доларів, заплатив $100 млн.ПКВ (якщо зовсім точно то $ 111 млн. з маленьким гаком, але не будемо дріб'язковими), ще $400 млн. за транспорт по трубам і зарплату робітникам, продав за $2 млрд. то з тих $500 млн., що у бідаки лишилися він ще ощасливив державу на $50 млн. Це, якщо він криштально чесна, порядна та патріотична людина (наприклад, як автор цієї дисертації) і не проводить (цілком легальні) трюки з офшорними фірмами типу Somolli Enterprises Lmt., щоб декларувати 85%-99% своїх прибутків на Кіпрі чи Багамських островах. Але, якщо він записався у "юридичні особи", як на те штовхає нашого нещасника здобувач, то він зекономить (цілком легально) і ці $50 млн.

    Опоненту можуть заперечити, що його турбота про простих людей є його особистою справою і аргументом у науковій дискусії послуговувати не може. Ніхто не забороняє турбуватись і про газових магнатів, тільки це було б на користь державі. Згоден, але навіщо ж для "прикриття" своєї турботи вигадувати нові "наукові терміни" типу "податку на кредиторську вимогу"? Бо ж те, що розуміється під цією нікому не відомою "кредиторською вимогою" є нічим іншим як усім відомою "дебіторською заборгованістю" (далі ДЗ)  і тому цей ПКВ є насправді "податком на боргові права". Наведу простий пояснюючий приклад. Туркменбаші продав Тимошенко 25 млрд. куб.метрів газу по ціні $40 за 1 тис. кубометрів (але Кучма потім усе зіпсував). Отже вартість угоди Ц_ор= $1млрд. У Батька всіх туркменів на рахунку виникла дебіторська заборгованість в $1млрд. (це знає кожний бухгалтер, але Тимошенко хоче це називати "кредиторською вимогою"). Ось цей борг здобувач і пропонує оподатковувати у розмірі $111млн., що приведе до кінцевої (або відпускної - більш науково) ціни в Ц_в=Ц_ор+ПКВ= $1млрд.+ $111млн.= $1млрд 111млн.

      Ну і нехай собі буде кредиторська вимога, - скаже пересічний неекономіст і небухгалтер,- називайте як хочете. Погодимося з ним і подивимось як пропонується застосовувати це нове-старе поняття. Нам пропонують оподатковувати цим податком "передачу в  розпорядження" (тобто звичайний прокат, або лізинг!). Але ж економічна суть лізингу, оренди, прокату в тому і полягає, що передбачає отримання орендодавцем прибутку він орендаря  за саму послугу, а не за саме майно. Виходить, що нова Адам Сміт пропонує оподатковути такі операції двічі: перший раз - ПКВ (=10% від повної вартості майна!), а потім щоразу, коли буде отримувати доходи від цієї операції. Аналогічно і з грошовими коштами, наданими в кредит (це ж теж "кредиторськ вимога"!) Отакої: 10% від суми кредиту плати вже, а потім ще проценти. Виникає сумнів, чи розуміє здобувач, що вона пише?!

     Але продовжимо наш відгук. Світовою теорією та практикою давно вже перевірено кілька базових положень, що їх повинна дотримуватись податкова політика  будь-якої країни з ринковоюю економікою. Одне з них це те, що ставка податку повинна бути в розумних межах прогресуючою, а також гнучкою в тому плані, що  повинна допускати модифікації як в бік підвищення, так і в бік пониження в залежності від виду діяльності, що оподатковується. Трохи нижче, обговорюючи рівень  підготовки здобувача, ми побачимо, що вона, цілком очевидно, не знайома з науковою літературою по темі своєї дисертації. Звідки, а також в силу своїх особистих інтересів, як важкого гравця на українському економічному полі, і виникають усі ці екзотичні пропозиції.

Момент 3-й знаходимо в третьому розділі. Знову почнемо з досить таки довгої цитати: "В роботі розроблений методичний підхід до визначення обсягів трансфертних  платежів з метою вирівнювання бюджетно-фінансової спроможності регіонів, який враховує рівень розвитку продуктивних сил регіонів, загальний обсяг зібраних в регіоні податків до бюджетів всіх рівнів, а також забезпечує гарантований державою середній по країні рівень бюджетної забезпеченості на душу населення. Обсяг дотацій місцевим бюджетам (+D_і)  та вилучення лишків податкових надходжень із місцевих  бюджетів (-D _і) пропонується визначати за формулою: D_i = (B - П_i)L_iR_i  де: 

В - середні, гарантовані по Україні видатки на душу населення по місцевих бюджетах,  грн./ чол.; П_i - податкові надходження на душу населення місцевого бюджету і-ої  області (регіону), грн./чол.; L_i - чисельність населення і-ої області (регіону), млн.чол.; R_i - коефіцієнт, який характеризує співвідношення виробленого в і-ому регіоні валового внутрішнього продукту ВВП_i та обсягу зібраних податків V_i та відповідних загальних показників по країні, тобто: R_i=V_i/V: ВВП_i/ ВВП. Причому для областей-донорів при R_i>1, використовується коефіцієнт 1/R_i."   (Кінець цитати - Б.З.)

По-перше: ще з середньої школи нам відомо, що всі величини, які входять до формули, повинні бути виміряні в одній системі одиниць. Зокрема, в наведеній вище формулі ,  якщо вже почали вімірювати податкові надходження П_i та видатки В в грн./чол., то і чисельність L_i також слід обчислювати в чол., а не в млн.чол.  Інакше, що ж виходить? От   живуть в і-й області 1 млн. чол. (L_i=1!), від одного жителя в середньому надходить  в місцевий бюджет 50грн. (тобто П_i=50 грн/чол) , а середні, гарантовані по Україні видатки    на душу населення по місцевим бюджетам нехай становлять 100грн.  (тобто B=100грн/чол).   Про R _i мова буде нижче. Нехай, для початку,  R_i=1. Отримуємо аж 50грн. дотацій на ВСЮ  область, а потрібно 50 грн. на чоловіка, тобто 50 000 000 грн.!

По-друге:  нехай знову ж таки наша область має ті самі параметри (тільки L_i виправимо  все ж таки з 1 на 1000000). Область дотаційна і для неї податковий прес має бути меншим, отже R_i <1, в крайньому разі R_i =1 . Можливість перша:  R_i <1, нехай, наприклад  R_i=0,8. Підставляємо і отримуємо дотацію в 40 міліонів. Але ж нам потрібно 50 млн.!   Отже залишається тільки друга можливість, тривіальна: R_i =1 .    Розглянемо тепер донорську j-ту область. Припустимо населення теж 1 мільйон, тобто L_j=1000 000 чол . Податкові надходження в цій області нехай будуть 150 грн/чол, тобто П_j=150 грн/чол. Податковий прес на цю область повинен бути більшим (або хоча б не меньшим ніж на дотаційну i-ту область). Себто, або  R_j>1, або принаймі R_j=1. Випадок перший:  R_j>1.  Але, здобувач пропонує в цьому випадку: "... для областей-донорів при R_i>1, використовується коефіцієнт 1/R_i, що є менше одиниці! Це значить, що ми забираємо з j-ї області менше ніж 50 млн податків. І за які гроші ми тепер дотуватимо i-ту область 50-ма мільйонами? Вихід один: R_j=1. Отже, ми з вами довели маленьку теорему.

Теорема. В моделі Тимошенко всі R_i=R_j=1.  

Так навіщо було город городити, питається?

    Крім того ще ж потрібно узгодити це все уцілому, тобто написати  загальну формулу витрат, в якій повинні бути передбаченими і витрати центрального  бюджету (армія і т.і.). Але це вже вища математика і до цього руки у здобувача не доходять. Та і Теорема нам цього не дозволяє: сума надходжень і витрат дорівнюватиме нулеві. На армію нічого не залишиться. Ось така виходить в нас арифметика (з алгеброю).

    Дисертація містить, як вже вказувалось, ще й інші, так би мовити, " думки". Наприклад,  пропонується створити єдиний Державний фонд соц. захисту. Це значить звалити в одну купу Пенсійний фонд, медичне страхування, страхування по безробіттю і т.д. Ніде в світі такого не роблять, а нам насправді, все це ще будувати і будувати! Але, як вже згадувалось вище, здобувач не дуже переймається вивченням економічної науки передових країн.

   І останнє, в дисертації зроблені "обчислення" ймовірних надходжень до бюджету в разі  впровадження податкових інновацій здобувача. Про здатність автора щось обчислити ми вже вказали, крім того ці "обчислення" проводяться на "моделях" і за "формулами", які ми щойно розібрали. На цьому ми вважаємо доцільним закінчити наш ескурс у зміст даної дисертації. Про наукову новизну якось не випадає і говорити, але ми все ж таки скажемо про це трохи нижче.

Автором опубліковані наступні роботи по темі дисертації:

1. Тимошенко Ю., Турчинов О. Основні напрями удосконалення системи оподаткування в Україні. - К.: НАНУ, 1998. - 62 с. (особисто автору належить 45с. - розробка принципів, науково-методичних підходів та механізму організаційного забезпечення реформування податкової системи і системи позабюджетних фондів).

2. Тимошенко Ю.В. Реформування системи оподаткування в Україні // Економіка та  підприєм-ництво. Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Вип. 2. -  К.: КНЕУ, 1998. - С. 81-86.

3. Тимошенко Ю.В. Функції податків в умовах переходу України до ринкових відносин  // Вчені записки: Науковий збірник. Вип. 1. - К.: КНЕУ, 1998. - С. 40-42.

4. А.с. ПА №885. Україна. Нові підходи до проведення податкової реформи в Україні / Тимошенко Ю.В., Турчинов О.В. - 62с. Зареєстровано 31.12.97, Каталог державної  реєстрації, 1998 (особисто автору належить 38 с. - концепція побудови податкової системи, розробка науково-методичних підходів та механізму реформування податкової  системи та системи позабюджетних фондів).

      При вірішенні питанні про відповідність цього списку вимогам ВАК опонент буде керуватись постановою президії ВАК України від 10.02.1999 р. N 1-02/3. Там, зокрема, знаходимо: 

"4.3обов'язати спеціалізовані вчені ради приймати до захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук за умови наявності не менше 3 публікацій у наукових  фахових журналах, а також в інших періодичних наукових фахових виданнях України  (їх перелік затверджує ВАК України) та інших країн, причому в галузях природничих і  технічних наук за висновком спеціалізованої вченої ради при прийнятті дисертації до  захисту до цієї мінімальної кількості замість однієї статті може бути долучене одне  авторське свідоцтво на винахід або один патент, які безпосередньо стосуються наукових результатів дисертації." Див. постанову повністю тут:  http://csit.narod.ru/thesis/doc/ukr/Post99_1.htm

    Що ж ми бачимо в наведеному вище списку "наукових робіт"? Перша публікація є,  очевидно, монографією і аж ніяк не публікацією в "науковому журналі" чи якомусь  іншому "періодичному науковому виданнi".

    Залишаються, отже максимум дві публікації, які з дуже великою натяжкою можна визнати такими, що відповідають вимогам ВАК. Чому з натяжкою? Тому, що дивним є це "авторське свідоцтво" (4-та публікація) про "нові підходи" - це що за винахід такий? Крім  того, як опонент довів вище, ці "методичні підходи" базуються на помилках на рівні алгебри 6-го класу і тому не можуть бути ніде застосованими. А третя публікація  опублікована в якихось "Вчені записки: Науковий збірник, КНЕУ". Так це вчені записки чи науковий збірник? І чому в 1-му випуску? Що, до цього цей КНЕУ нічого не записував? У опонента є великі сумніви, щодо того, що ці "вчені записки" рецензувалися.

      У будь-якому випадку кількість наукових публікацій не нараховує 3 і тому є недостатньою.

Рівень наукової підготовки  та компетентності здобувача викликає серйозну стурбованість. Дещо з цього приводу вже наводилося вище. У цьому пункті опонент змушений вказати на повну відсутність посилань на роботи західних економістів! Здобувач  згадує виключно імена та роботи українських і кількох російських вчених. Ні для кого не  є секретом той сумний факт, що радянська економічна наука, як наука перестала існувати  ще в 30-х роках, і особливо це стосується таких суто ринкових механізмів, як некомандне  управління економікою. В той же час, на заході саме економічна теорія ринкових відносин  розвивається вже не перше сторіччя. Але з усього видно, що як здобувач, так і справжні  автори тексту з усім цим не знайомі. Для опанування розвинутою економічною теорією потрібно витратити частину своєго життя. У здобувача, цілком очевидно, на це часу не знайшлося. Залишається, хіба, що порадити їй скористатися сервером econlit.org, щоби віднайти сотні робіт по даній тематиці, які містять грамотно побудовані та прораховані моделі податкового регулювання ринкових економік розвинутих країн. Наукова новизна в даній роботі, таким чином, просто відсутня.

Зауваження по оформленню роботи.  Робота написана ясною та зрозумілою мовою.  Подекуди зустрічаються такі вислови як приміром "теорія економіки" замість економічна  теорія; здобувач чомусь усюди малюнки називає рисунками, "матеріальні витрати" скорочує як МЗ і т.і. Але все це не впливає на в цілому пристойний рівень викладення тексту. Автореферат вірно та повно відображає зміст дисертації.

Висновки. Підсумовуючи все вищесказане, приходимо до наступніх висновків:

-- дисертаційна робота Тимошенко Ю.В. присвячена актуальній для економічної теорії теми по даткового регулювання. Серйозні наукові роботи в цьому напрямку заслуговують на всіляку підтримку та заохочення. 

-- в той же час здобувач виявила свою необізнаність з будь-якими розробками по даному напрямку вчених тих краін, в основному західних та східної і південної Азії,  де ця теорія вже довший час інтенсивно розвиваєься.

-- як наслідок, моделі запропоновані здобувачем, не витримують елементарної критики, побудовані на більш ніж сумнівних  концепціях, формули і розрахунки містять очевидні арифметичні та алгебраїчні помилки і більш за те, не видно, як їх можна належним  чином виправити не змінюючи кардинально базові засади дисертації. 

-- список наукових праць по темі дисертації не відповідає вимогам ВАК.

-- здобувач часто-густо вживає термінів, зміст і значення яких не розуміє, що є неприпустимим для дисертаційної роботи.    

   Як наслідок, опонент вважає, що дисертаційна робота Тимошенко Ю.В.  "Державне  регулювання податкової системи" не відповідає вимогам, що висуваються до дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук і здобувачці не може  бути присуджений науковий ступінь кандидата економічних наук.

Б.К. Замбезький,
докт. економ.-кібер. наук,
професор.

30.03.2003

Див. також Додаток до цього відгуку.

http://krainachudes.com